Відпустки: яку картину нам малює проект Трудового кодексу

Для того, щоб розуміти всі недосконалості запропонованого проекту Трудового кодексу необхідно знати, які конкретні  проблеми він може спричинити у разі прийняття цього документи у сьогоднішньому його вигляді.

В цій статті наведу ті можливі проблеми, які виникнуть у сфері надання відпусток. І тут потрібно зазначити, що правові норми викладені у Трудовому кодексі, зокрема щодо регулювання відпусток є кроком назад у законотворчості в порівнянні з існуючим регулюванням, оскільки вони можуть розцінюватися як деяке ущемлення чи обмеження прав працівників.

Так, згідно зі ст. 169 Проекту Трудового кодексу щодо надання працівникові відпустки роботодавець зобов’язаний видати наказ (розпорядження), підставою для якого є письмова заява працівника. У випадку, якщо наказ (розпорядження) про надання відпустки не виданий, працівник не має права на свій розсуд визначати день початку відпустки. Таким чином, незважаючи на узгоджений роботодавцем та працівником графік відпусток і подану працівником письмову заяву про надання відпустки у строки, зазначені у графіку, працівник може опинитися в ситуації, коли роботодавець не видає наказ про відпустку. А це фактично блокує можливість використання працівником передбаченого Конституцією України права на відпочинок.

І це незважаючи на те, що відповідно до іншої статті (ст. 184) Проекту виконання графіка є обов’язковим як для роботодавця, так і для працівника, а згідно Закону України «Про відпустки» (ст. 10) роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, ніж за 2 тижні до встановленої графіком дати.

Деякі положення Проекту Трудового кодексу, якими регулюється питання надання та використання щорічних трудових відпусток можна розглядати як зниження рівня гарантій трудових прав працівників. Зокрема, роботодавець наділяється правом одночасного надання відпустки всім працівникам (більшості працівників) підприємства або його структурного підрозділу, якщо характер діяльності підприємства позбавляє можливості надання відпустки працівникам у різний час з урахуванням їх інтересів та інших обставин. Іншими словами, працівник може бути позбавлений права в повній мірі розпорядитися своїм правом на відпустку за власним розсудом, що суперечить навіть іншим нормам Проекту Трудового кодексу.

Крім того, у порівнянні з чинним Кодексом законів про працю, проект не враховує права на соціальну відпустку одиноких матерів (батьків) або осіб, які усиновили дитину. Також у Проекті Трудового кодексу виключено положення про компенсацію проїзду на навчання у разі навчання без відриву від виробництва.

Щодо відпусток без збереження заробітної плати то до 3 місяців збільшується термін відпустки без збереження заробітної плати за заявою працівника, тоді як згідно Кодексу законів про працю цей термін не може перевищувати 15 днів на рік. Крім того, Проектом Трудового кодексу встановлюється можливість роботодавця тимчасово призупиняти роботу окремих структурних підрозділів або юридичної особи в цілому з наданням працівникам за їх згодою відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням на строк до двох місяців

І тут потрібно зазначити, що знаючи яким чином роботодавці використовували і використовують цей інструмент у своїх цілях (відомими є факти коли роботодавець просто змушує своїх працівників писати такі заяви під загрозою звільнення, переведення тощо), стає зрозумілим, що ця норма не буде стояти на захисті прав працівників.

Очевидно, що це лише деякі з тих проблем з якими стикнуться працівники у сфері надання відпусток, але і вони засвідчують недосконалість цих положень Проекту Трудового кодексу, які при їх бездумному прийнятті спричинять зниження гарантії права людини на працю в Україні.