Дивна штука ці поїзди Хюндай. Здавалось би, що введення цих поїздів мало б покращити надання послуг з перевезення але декілька днів назад, а саме 13 жовтня мав нагоду пересвідчився, що це далеко не так.
Досить довгий час у мене не було нагоди скористатися радістю поїздки цими поїздами але ця спроба показала всю комфортність і надійність цих поїздів. І не даремно мені інтуїція підказувала… не їдь цими поїздами. І ще ця поїздка підтвердила, що ці поїзди більше направлені на заробляння грошей ніж для якісного надання послуг.
З самого початку мені ці поїзди були подібні на багатофункціональні засоби «три в одному». А отже, покликані швидко доставити пасажирів в пункт призначення, плюс дати додаткові зручності під час перевезення — комфортні місця, наявність розеток, доступ до Інтернету, у кожного столик який висувається. Як у відповідному рекламному буклету Укрзалізниці – швидко, комфортно, надійно. Все в одному.
А що насправді. Не встигли ми виїхати з Харкова і через півгодини поїзд вже не зміг самостійно рухатися, враження було ніби комп’ютер який включили зламався і все потухло. Для мене стало зрозумілим, що цей дощ надовго… і подорож перестає бути сумною. Одним словом «кина не будет электричество кончилось».
Пройшло 15 хв. ніякої інформації… пів години, година… жодного оголошення, жодного повідомлення що ж сталося. Стюарти, вони тут так називаються, якщо і з’являються то намагаються просто пробігти по вагону, щоб ніхто не спинив… а на питання відповідають… що їдемо. Звичайно нащо простих людей інформувати, що ж сталося і як довго це буде тривати.
Вся інформація від людей, які намагаються пробитися до тих, хто керує потягом… але і без цієї інформації зрозуміло, що все зламалось і саме тому поїзд не їде.
Через більше ніж годину підтягли до нас тягач і ми поїхали. Я думаю не варто говорити, що вся електрика в поїзді була відключена і ми зі швидкістю менше ніж 10 км за годину поповзли у напрямку Києва.
Дивно так, дивитися через вікно швидкісного потяга і бачити як проста приміська електричка переганяє цей поїзд немов би іномарка, яка переганяє інвалідку. Насправді потяг Хюндай у цьому випадку справді є подібний на цю «легендарну” машину тільки скрипить ще сильніше.
У цей час до одного із моїх сусідів по вагону подзвонили рідні з метою побажати хорошої дороги… це було дуже доречно враховуючи наш стан… всі навколишні посміхнулися і «хорошим” словом знову згадали поїзд Хюндай.
Потрібно сказати, що навіть наше повзання тривало недовго. Ми в черговий раз зупинилися. Пройшла ще одна година… І треба відмітити, що у поїзді були люди які їхали на літак у Київ, мали інші важливі справи. Але кого це хвилює. Пройшло ще пів години…. стюарти накінець то порадували новиною – що ми зламались і коли нас прийдуть спасати «чіп і дейл» нікому невідомо. А по графіку, до речі, ми мали б прибути… в 11.30 а вже було 9.30.
Люди вже почали виходити через передні двері, ловити таксі і хоч у такий спосіб добратися до Києва.
І ось мить щастя настала під’їхав поїзд, який мав здійснити почесну функцію довезення усіх нас до Києва. Потрібно зазначити, що за всі мої подорожі — це вперше, мене пересаджують в інший поїзд через те, що він поламався.
Про пересадку потрібно сказати окремо. Фактично вона відбувалася в лісі. Умови цієї пересадки подібні до того, як часто зображують у старих військових фільмах – куча людей стрибають майже з метрової висоти на щебінь… а потім вся юрба народу намагається вскарабкатися на таку ж висоту порога іншого поїзда. Загалом картина не для слабкодухих. В цей момент подумалось, що невже не можна нас було доштовхати до якогось сільського перону, а потрібно зробити додаткові труднощі при пересадці. Серед нас було багато жінок з дітьми, валізами, людей похилого віку тощо. Також треба сказати велике дякую провідникам вагонів… вони як могли допомагали, але сильно це кіно не змінювало.
І ось 9.55 люди пересіли в інший не Хюндаєвський поїзд і поїхали. І до речі, цей поїзд таки доїхав до Києва у 15.10… але зрозуміло, що ніхто не попіклувався щоб у цьому поїзді була якась їжа, чай. Деяким пасажирам навіть повезло їдучи у 1 класі Хюндая їхати вже другим класом на цьому поїзді. Але радувало те, що стюарти говорили про те, що все рівно — квиток Укрзалізниця компенсує.
Можна було б сказати, що це випадковість, форс-мажор… але згадаємо, що схожі історії, про які писали ЗМІ, траплялися з Хюндаєм і раніше, зокрема: 2 червня, 11 червня, 15 червня, 13 липня, 31 липня, 8 серпня 2012 року і це ще не повний список. Хочу друзі сказати, що це вже точно не форс-мажор — це системна проблема, від якої страждають все більше і більше людей. І кожна нова така поломка збільшує «любов» до цього денного швидкого поїзда, а відповідно і до компанії, яка займається перевезенням по даному маршруту ДП «Українська залізнична швидкісна компанія».
І тут виникає безліч питань до «Укрзалізниці” — чи варто було забирати нічні поїзди, які як на мене були на рівень надійніші, комфортніші і швидші 🙂 Принаймні жодного разу я не стикався на них із ситуацією подібною до сьогоднішньої, а про вартість і зручність користування я навіть не кажу. Там хоч і не було Інтернету але я відчував себе не як оселедець у банці, як у Хюндаї в якому 5 стільчиків майже в один ряд, місця для ніг може раптом 40см, не те, що лягти сидіти не зручно. І слід відмітити що це не коротка подорож, а поїздка, яка триває більше 4 годин. Але я точно зрозумів чому Укразлізниці вигідно експлуатувати ці поїзди… туди можна напхати безліч людей, які за цю свою подорож тобі ще і заплатять: одні — в два, інші — в чотири рази дорожче ніж у звичайних потягах.
А ще згадується недавня відповідь Укрзалізниці, на запит чому фактично було забрано всі поїзди, які з’єднують західний регіон з Харковом, а саме, що сполучення є оптимізовано, і що всі хто хочуть потрапити з Харкова на Захід можуть це зробити з пересадкою в Києві. Мій досвід користування цієї оптимізацією засвідчує наскільки це може бути проблематичним.
Пару слів щодо славнозвісного Хюндаївського Інтернету… Він у Хюндаях справді загадковий. Він був у поїзді коли Хюндай був на вокзалі у Харкові і зник відразу через 10хв. після виїзду. Нема слів… і це називається якісне надання послуг. Зрозуміло, що в поїзді який був підігнаний пізніше ні про який Інтернет і розетки мови не було.
І на останок ще трохи про вміння Укрзалізниці залагоджувати справи. Отримавши телеграму про те що поїзд зламався, а це було ще задовго до приїзду потягу до Києва — що зробила Укрзалізниця щоб зустріти голодних, втомлених і злих пасажирів? Я думаю не важко здогадатись — нічого. Не було навіть людини, яка могла б відповісти на питання цих самих пасажирів. А черговий вокзалу стверджував, що вони ні в чому не винні і ніхто нічого компенсувати не збирається — а звідси логічний висновок — винні самі пасажири, які купили білет на цей славетний поїзд. До речі може і так. І час був би волати : НЕ КУПУЙТЕ БІЛЕТИ НА ХЮНДАЙ, але тут же приходить розуміння того, що Укрзалізниця зробила так, що в багатьох випадках альтернативи Хюндаям фактично не має.
Думаю, що всім зрозуміло що цей екзамен «Укрзалізниця” провалила, принаймні для мене це очевидно. Тепер залишається чекати «нової пригоди» від Хюндаю… або може накінець хоч хто небудь в Укрзалізниці побачить у цьому проблему, або… хоча б затвердять певний порядок компенсацій за тривалу затримку поїзду.
Ось ще декілька коментарів з фейсбуку моїх друзів щодо цієї історії :
«Может стоит использовать «Хюндай», не в целях пассажирских перевозок, а отечественный аттракцион с элементами экстрима. Типа: «Если Вы насквозь пунктуальны, а жизнь теряет краски и спонтанность, купите билет на «Хюндай» и мы вернем Вам остроту ощущений.»)))»
«В Украине уже можно создавать общество пострадавших от поездки в «Хюндае»»
Tags: Укрзалізниця, Хюндай