Розміщую статтю стоматолога у якого лікуюсь я і моя родина. Сподіваюсь, що стаття буде корисною для Вас.
————————————-
ЩО МАМІ ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ЗДОРОВ’Я ЗУБІВ ДИТИНИ? РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОМАТОЛОГА
За час роботи дитячим стоматологом неодноразово бачив складні стоматологічні ситуації у дітей ще зовсім юного віку. Це сумно, але трапляється таке нерідко. Особливо неприємно, коли в дитини, якій ще немає 3 років вже потрібно пломбувати декілька зубів, а деякі з них вже турбують і потребують лікування кореневих каналів. Однак, цього всього можна уникнути і зберегти зубки дитини здоровими аж до того часу, коли вони будуть змінюватись на постійні. Приємно те, що зробити це не так складно. Хотілось поділитись інформацією та порадами, які в цьому допоможуть.
Поява перших зубів. Перші тимчасові зубчики у дитини з’являються в період з 5 до 7 місяців і частіше всього – це перші нижні різці. Однак бувають ситуації, коли зубчики затримуються. Хвилюватися передчасно непотрібно. Прорізування їх може варіювати в межах кількох місяців: це може початися і в 3-4 місяці, а може і біля року. Однак в віці 6 місяців варто з’явитись на прийом до стоматолога, або з появою першого зуба. Для чого це потрібно? Справа в тому, що процеси, які відбуваються в організмі матері під час вагітності впливають на формування, як всього організму, так і зубчиків зокрема. І коли тільки з’являється перший, за його зовнішнім виглядом можна визначити, чи були якісь порушення в розвитку зубчиків і визначити подальшу тактику. В період прорізування зубів варто звертатись на огляд до стоматолога принаймні раз на три місяці. Потрібно це для того, щоб не втратити момент, коли потрібні мінімальні профілактичні чи лікувальні процедури, аби обмежитись простими та безболісними втручаннями і не доводити до складних. Пізніше інші зубки можуть прорізуватись з певною затримкою, але це теж не привід для хвилювання. Як правило, до 2-2,5 років вони прорізуються всі. Тимчасових зубів у нормі має бути 20.
Харчування. У харчуванні дитини зі стоматологічної точки зору варто пам’ятати, що після року в грудному молоці кількість захисних факторів та кальцію зменшується, а цукру – зростає. Таким чином воно перетворюється з захисного і корисного продукту на той, який сприяє руйнуванню зубів. Звичайно, якщо після кожного грудного годування чистяться зуби, або принаймні рот споліскується водою, то негативний вплив зменшується. Важливим моментом є також те, що часто це нічні годування, а вночі зменшується і рухова активність щелеп, а відтак – самоочищення зубів та гальмується виділення слини, яка теж є важливим захисним фактором. Категорично не варто дозволяти дитині засинати з солодким питтям, тому що для мікроорганізмів в такому випадку створюються ідеальні умови для життєдіяльності і зубки досить швидко уражуються. В зв’язку з цим в літературі навіть з’явився специфічний термін «пляшечковий карієс». Тому все, що можна дати дитині на ніч, або попити вночі – це вода. Окремої уваги заслуговує те, що карієс, який як правило, і вражає дитячі зубки, є хворобою інфекційною, а це значить, що якщо певний мікроорганізм не потрапить до порожнини рота дитини, то карієсу і не буде. Тому хочу наголосити на тому, що ні в якому разі не можна дорослим брати до рота те, що потім призначається для дитини: будь то соска, ложка, чи, коли потрібно покуштувати, а чи не гаряча кашка. Варто також сказати про різного роду солодощі. Основне правило наступне: чим пізніше дитині їх дати, тим краще для зубів. Якщо вже дали… Тоді варто скористатись такими рекомендаціями: 1. Бажано приурочити прийом солодощів до основного прийому їжі. 2. Після кожного вживання солодощів чистити зуби або принаймні прополоскати рот водою. 3. Не вживати льодяників чи інших солодощів, які довгий час присутні в ротовій порожнині. Краще – ті, які можна з’їсти швидко. 4. Домовитись з дитиною про те, що солодке їмо, наприклад, один раз на тиждень, якщо це складно, то принаймні – один раз на день. Варто зауважити, солодке – це не лише цукерки. Сюди ж належать: мед, сухофрукти і все, що солодке на смак. Тому що все це мікроорганізми дуже вдало перетворюють на кислоту, яка потім руйнує зубки.
Індивідуальна гігієна ротової порожнини. Часто молоді мами запитують: а коли починати чисти зуби дитині? Відповідь на це питання досить прогнозована: як тільки зуби з’явились, одразу і чистити. Інше питання: як? і чим? На ринку сьогодні є дуже багато спеціальних предметів, якими це можна робити. Частина з них нагадує напальчник з ворсинками на поверхні, інші нагадують прорізувачі. Ними всіма можна користуватись. Але якщо все це з тих чи інших причин застосувати можливості немає, то в якості засобу гігієни в даній ситуації може виступити частинка марлі змочена теплою водою, якою потрібно легенько протирати ново прорізаний зубчик вранці та ввечері. Ще одним хорошим та ефективним варіантом є спеціальна зубна щітка. Спеціальність її полягає в адаптації до віку дитини: такі щітки мають м’які щетинки та маленьку голівку, що сприяє обережному та ретельному очищенню маленьких зубчиків. Як правило на таких щітках є маркування «0-2», воно і буде показником, що таку щітку можна застосовувати для першого зуба. Окремим питанням є доцільність використання зубної пасти. Варто починати її використовувати, коли дитина навчилась свідомо плюватись. А відбувається це частіше всього після 2 років. Раніше можна використовувати одну щітку і це буде досить ефективно. Якщо дійшли до «плювального» віку, то як підібрати пасту? Потрібно дотриматись двох основних критеріїв: 1) вміст фтору в пасті не повинен перевищувати 500 ppm (англ. parts per million — частинки на мільйон) і бажано, щоб фтори був у вигляді амінофториду; 2) абразивність не повинна перевищувати 30 RDA (radioactive dentin abrasion – умовний показник абразивності, жодним чином не вказує на радіоактивність пасти). Все це має бути вказано на упаковці. І хоча сьогодні більшість дитячих зубних паст цим вимогам відповідають, краще перевірити ці показники самому. Чистити зуби дитині повинні дорослі, і робити це необхідно аж до віку 5-6 років, коли дрібна моторика дитини розвинена достатньо для того, щоб дитина могла зробити це самостійно та ефективно.
Питання, які у Вас виникнуть чи виникають, Ви можете задати на сайті http://dr-kovnatskyi.com.ua/contacts/send. Спробую Вам відповісти в найкоротший термін.
Дитячий лікар-стоматолог Ковнацький Олег Леонідович
Tags: дитячі зуби, дитячий карієс, дитячий стоматолог Київ, догляд за дитячими зубами, карієс, Ковнацький, лікування дитячих зубів, профілактика хвороб дитячих зубів, ранній дитячий карієс, рекомендації стоматолога
Після виходу першої статті на цю тему http://i-law.kiev.ua/?p=687 вже минуло трохи часу і загалом вже можна в певній мірі говорити про ефективність, точніше про «неефективність» положень записаних у ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
На жаль, всі побоювання щодо застосування цього закону справдилися і процедура виконання рішення де боржником є державний орган в багато в чому залишилася на папері.
Одною із базових проблем застосування цього закону стало те, що згідно із його положеннями у рішенні суду має бути вказано про стягнення коштів з державного органу. Ніби то все очевидно — в рішеннях судів по більшості соціальних справ якраз і говориться про зобов’язання перерахунку і стягнення коштів. Але якраз тут і виник основний казус.
Суди і державні органи почали тлумачити, що зобов’язати вчинити певні дії і стягнути кошти це зовсім не те, що просто стягнути кошти…. А відповідно такі судові рішення мають виконуватися згідно із ст.7 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яка передбачає, що виконання такого судового рішення має відбуватися відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження», тобто по старій процедурі, неефективність, якої вже була неодноразово доведена.
З уст представників державних органів дуже часто звучала порада щодо звернення до суду з метою зміни способу і порядку виконання судового рішення. Простіше кажучи замінити слова «зобов’язати» на «стягнути». Але судова практика показала зворотне. Суди масово почали відмовляти в таких справах посилаючись на роз’яснення, яке дав Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі 1483/12/13-12.
Залишилась ще можливість яка прописана у ст.7 «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у якій зазначено, що у разі якщо рішення суду не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Але знову ж таки всі позови державних виконавців щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду залишаються без задоволення. Для наочності можна навести рішення по справах: № 537/2255/13-аА http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31374881, №547/649/13-ц http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31428777, №712/1315/13-а http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30096330. А ті одиничні випадки, коли суд першої інстанції, приймає позитивне рішення, згодом скасовуються апеляційними судами. Приклад такої ситуації можна побачити тут: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29553691 .
Лишається лише шлях, який і раніше був неефективний в цій категорії справ, а саме виконання цих рішень згідно ЗУ «Про виконавче провадження» без застосування особливостей визначених ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
А отже, використання положень ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на сьогодні фактично унеможливлюється наявною судовою практикою і відсутністю офіційних роз’яснень державних органів щодо застосування його положень.
Враховуючи вищенаведене, існування процедури виконання рішень національних судів визначеної ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» аж ніяк не вирішує системну проблему тривалого невиконання судових рішень в Україні. Більш того тільки заплутує людей, які намагаються добитися виконання свого судового рішення. А отже і надалі єдиним способом добитися все ж таки виконання судового рішення є звернення до Європейського суду з прав людини.
————-
P.S. Більш детально про процедуру виконання судових рішень де боржником є держава, а також зауваження щодо її практично реалізації можна знайти тут: http://i-law.kiev.ua/?p=685
P.S.1 Відповіді Міністерства юстиції та Державного казначейства України щодо застосування ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»
Відео, де розглядаю основні аспекти отримання різних видів допомоги на дітей.
Tags: відео, допомога на дітей відео, Щербатюк
На сьогоднішній день, у зв’язку із набуттям чинності змін до ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та наказу МВС від 22.11.2012 № 1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», до Державної міграційної служби (ДМС) перейшли повноваження по реєстрації та веденню обліку громадян.
Враховуючи, що довідка про склад сім’ї є необхідним документом для призначення багатьох видів державних допомог, субсидій, пільг та інших державних виплат, і доки на законодавчому рівні не буде врегульовано питання видачі довідок про склад сім’ї, призначення пільг і державних виплат відбуватиметься за старою процедурою, тобто їх видаватимуть, як і раніше, паспортисти при ЖЕКах, сільські та селищні ради.
Наказ Міністерства праці та соціальної політики від 22.07.2003 №204 «Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім’ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб» регулює питання форми довідки та її змісту. Згідно цього наказу довідка про склад сім’ї включає в себе наступні відомості:
ПІБ власника (співвласника, наймача) житлового приміщення/будинку, члена житлово-будівельного кооперативу.
Адреса даної особи.
ПІБ усіх хто входить у склад сім’ї , їх родинні стосунки із власником, співвласником чи наймачем, дата народження, номер та серія паспорта або ж свідоцтва про народження.
Загальна кількість осіб.
Назва та адреса органу, до якого подається довідка.
Прізвище та підпис паспортиста.
Прізвище і підпис начальника
Дата.
Згідно зазначеного наказу, довідка про склад сім’ї видається відповідним підприємством (організацією) або виконавчим органом сільської (селищної) ради за місцем реєстрації сім’ї уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення/будинку, членові житлово-будівельного кооперативу. Відповідним підприємством (організацією) в контексті наказу є підприємство (організація), що здійснює управління житловим будинком, в якому Ви та Ваша сім’я зареєстровані. Якщо ж ви зареєстровані в селі, селищі, то органом, який вправі видавати довідку, буде виконком сільської (селищної) ради. У будь-якому випадку довідка видається за місцем Вашої реєстрації.
Але навіть при видачі даних довідок за старою процедурою виникає багато питань. Нерідкість, коли члени сім’ї з різних обставин зареєстровані за різними адресами, але проживають разом, як в цьому випадку бути?! Адже сім’я фактично проживає разом, але відсутність необхідної інформації в довідці про склад сім’ї може бути підставою для неправильного нарахування допомоги, субсидії або пільги?
Абзац 2 ст. 64 Житлового кодексу України передбачає, що до членів сім»ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім»ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть із ним спільне господарство.
Конституційний Суд України у п. 6 Рішення «Про офіційне тлумачення терміна «член сім’ї» від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 (далі — Рішення КСУ) розрізняє членів сімей взагалі (відносить до них чоловіка або дружину, прямих родичів по низхідній і висхідній лініях — дітей і батьків) та членів сімей, які перебувають на утриманні або проживають із суб»єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв»язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов»язковою умовою визнання їх членами сім»ї крім факту спільного проживання є ведення із суб»єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, які варіанти отримати довідки про фактичну кількість проживаючих осіб, якщо члени сім’ї зареєстровані за різними адресами?
Перший варіант – це складається додаткова Довідка працівниками ЖЕКу з підписами свідків при обстеженні матеріально-побутових умов проживання для визначення кількості фактично проживаючих осіб, опитуються сусіди, приймається до уваги довідка сільської ради або акт, складений квартальним комітетом, районним депутатом тощо.
Другий варіант — отримання документу, схожого за змістом із довідкою про склад сім’ї, вважаємо може бути отримання відповіді ДМС на запит про надання публічної інформації (щодо осіб зареєстрованих чи проживаючих за відповідною адресою).
Так, відповідно до ст. 10 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом. Оскільки серед завдань ДМС України є реєстрація місця проживання/перебування фізичних осіб, ведення відповідних реєстраційних обліків, забезпечення формування баз персональних даних фізичних осіб, то можна спробувати звернутися з інформаційним запитом до ДМС, в якому зазначити, що Ви хотіли б отримати інформацію стосовно осіб, зареєстрованих чи проживаючих за відповідною адресою. Отримавши відповідь від міграційної служби, можна спробувати звернутися з даним документом до Органу праці та соціального захисту населення, надавши його замість довідки про склад сім’ї.
Третій варіант – це взяти довідки про склад сім’ї з усіх місць реєстрації членів сім’ї та надати їх в Орган праці та соціального захисту населення з поясненням, що місце реєстрації членів сім’ї різне, але фактичне місце проживання єдине. На підтвердження чого запропонувати Органу праці та соціального захисту населення зробити матеріально-побутове обстеження умов проживання сім’ї, заслухати свідчення свідків тощо.
Але оскільки всі вищеперелічені варіанти не передбачені на законодавчому рівні, то залишається лише сподіватися на порозуміння з боку держорганів.
Є також варіант — звертатись до суду з заявою про встановлення фактів, маючих юридичне значення (тобто факту фактичного складу сім’ї).
На сьогоднішній день Мінсоцполітики разом з Державною міграційною службою намагаються узгодити порядок видачі довідок про склад сім’ї, тому сподіваємося що найближчим часом дана проблема буде вирішена.
Tags: довідка про склад сім'ї, форма №3
Сьогодні відбулась акція працівників «Аеросвіту» щодо порушення їх трудових прав. Працівники цього авіаперевізника протестували щодо заборгованостей по заробітній платі, проти корупції,яка охопила усі сфери життєдіяльності, а також незаконної реорганізації компанії. Крім того, було піднято питання щодо відсутності у працівників транспортної сфери права на страйк.
Театралізоване поховання компанії «Аеросвіт» стало показовим свідченням того, що тривале недотримання трудових прав, може привести до смерті компанії, яка навіть і після свого «поховання» залишає негативний спадок у вигляді невиплачених зарплат.
Відсутність ефективної реакції державних органів на проблеми порушення трудових прав працівників цієї компанії стало однією із причин щоб вчергове акцією протесту нагадати владі про існування проблеми і безвідповідальність влади. Оскільки до сьогодні не виплачено заборгованості із заробітної плати, а також не вирішені проблеми щодо соціальних гарантій для вже звільнених працівників.
Крім того, було заявлено про те, що Європейський суд з прав людини взявся за розгляд справи щодо права транспортних профспілок на страйк. Як зазначив голова профспілки бортпровідників авіакомпанії Веніамін Тимошенко: «Заборона профспілці страйкувати стала однією із причин плачевного стану в якому опинилися працівники «Аеросвіту». Оскільки без ефективного інструменту відстоювання своїх трудових прав, проблеми у цій сфері не тільки не вирішувалися, але й приховувалися адміністрацією компанії».
На мою думку проблеми з якими стикнулися працівники «Аеросвіту» є показовим прикладом того наскільки поважаються і захищаються трудові права в Україні, наскільки другорядними ці права є для власників підприємств. А також показали слабкість захисту цих прав з боку державних органів, які покликані здійснювати їх захист.
Слід визнати компанія «Аеросвіт» померла, водночас хочеться надіятися, що ті працівники, які були нею об’єднані і які отримали безцінний досвід активного захисту своїх прав зможуть використати цей досвід в усіх життєвих обставинах в яких будуть опинятися. І в кінці кінців стануть фундаментом для розвитку активних і ефективних профспілок у різних галузях господарства.
Tags: аєросвіт, акція протесту
«Добровільно-примусові» внески стали правилом у багатьох школах. Крім того, прозорість використання добровільних внесків залишається на дуже низькому рівні. Найчастіше батьки не знають куди і кому йдуть їх гроші. Цілі, які формально заявляються для збору коштів далеко не завжди відповідають розмірам коштів, які збираються. Також і звітність щодо використання цих коштів є на вкрай низькому рівні.
Для прикладу до мене звернулися деякі батьки київської школи № 265 з інформацією, що адміністрація школи вимагає сплати щомісячних благодійних внесків у розмірі — 50 грн., а також щомісяця сплачувати на забезпечення охорони школи у розмірі 15 грн. Крім цього сплачується ще один щомісячний добровільний внесок який залежить від класу в якому навчається учень. І який може складати і 25 грн і 35 грн.
Враховуючи, що за підрахунками батьків у школі навчаються 517 учнів, то сума набирається немаленька. Значно більша ніж необхідна для прикладу на охорону. Водночас звітності щодо використання цих коштів – жодної. Принаймні батьки про це нічого ніколи не чули. Також батьки не бачать жодних результатів від вкладених коштів. І зрозуміло що ця ситуація викликає обурення батьків і підозри в тому, що ці кошти витрачаються зовсім не на ті цілі про які заявляється.
Впевнений, що ця школа не є виключенням і «добровільно-примусові» внески стали правилом у багатьох школах. Це підтверджує і Міністерство освіти та науки України, яке у своєму листі від 15.04.11 року говорить про ці випадки, а також нецільове використання батьківських внесків.
Потрібно зазначити, що навіть міністерство зазначило, що примусове збирання в навчальних закладах коштів на проведення різноманітних заходів, поповнення благодійних фондів та нецільового використання батьківських внесків є грубим порушенням Закону України «Про благодійництво та благодійні організації», який передбачає можливість залучення лише добровільних пожертвувань та їх ретельного бухгалтерського обліку.
Але попри все це в Україні продовжується «добровільно-примусовий» збір пожертв на потреби школи. І низький рівень поінформованості громадськості стосовно ефективності та прозорості їх використання цих коштів формує негативну суспільну думку щодо фінансових зловживань та хабарництва у навчальних закладах.
На мою думку ситуація із примусовим збором коштів та непрозорості використання добровільних пожертв є неприпустимою і засвідчує зниження персональної відповідальності керівників навчальних закладів та послаблення контролю з боку місцевих органів управління освітою за їх діяльністю.
І при виникненні цих ситуацій батькам важливо вимагати від адміністрації школи обґрунтованості і прозорості використання добровільно сплачених коштів. А у випадку примусового стягнення таких коштів, накладення певних негативних наслідків на дітей або батьків внаслідок не сплати таких коштів, а також непрозорості їх використання звертатися до місцевих органів управління освіти, до міністерства і до прокуратури щодо порушення адміністрацією школи законодавства України.
Tags: благодійні внески у школі, примусові внески, примусова добровільність, школа, Що робити коли в школі зобов’язують сплатити «добровільні» внески
В останні роки виконання рішень судів де відповідачем є державний орган або державне підприємство стало справжньою проблемою. Чорнобильці, діти війни, пенсіонери, які мали на руках рішення судів про порушення права на ту чи іншу виплату фактично опинилися в безвихідній ситуації, коли існування рішення просто не виконувалось.
Внаслідок цього дуже багато людей звернулися за захистом своїх прав до Європейського суду з прав людини. І часто вигравали такі справи щодо тривалого невиконання рішень національного суду. Європейський суд навіть запровадив спеціальну процедуру пілотного рішення, аби пришвидшити розгляд подібних справ.
Зрозуміло, що державні органи України вирішили зупинити це «неподобство. З’являються сумнівні рішення Конституційного суду України, де у людей забрали можливість відстоювати своє право на соціальні гарантії в суді. Також відповідні положення були прописані у законах про державний бюджет на відповідний рік. Все це дало підстави судам різного рівня відмовляти у позовах по більшості соціальних питань.
Але все рівно не було надано відповідь на питання: Чи можливо в Україні виконати рішення де відповідачем є держава?
Щоб дати хоч якусь відповідь на це питання було прийнято ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який визначив особливості виконання рішення де відповідачем є держава. В цьому законі, який почав працювати з 1 січня 2013 року є окремі процедури виконання рішень де відповідачем є державний орган чи державне підприємство. Більш детальніше про саму процедуру можна дізнатись тут: http://i-law.kiev.ua/?p=685
Проте і тут влада не уникнула суттєвих проблем. Виявилось, що державні органи і зокрема Державне казначейство України не готові виконувати цей закон. Цілий місяць його положення були мертвими. Їх неможливо було застосувати через відсутність необхідних змін до Постанов уряду.
Важливо зазначити, що виконавчі документи пред’являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили. Але закон нічого не говорить про те, що робити з рішеннями, які були прийняті до набуття чинності цього закону і щодо яких вже минув річний строк і вони залишилися невиконаними. По суті такі рішення виявилися за бортом цієї процедури. І для них фактично немає інших варіантів крім звернення за захистом своїх прав до Європейського суду з прав людини.
Ще рано говорити наскільки адекватно працює ця процедура виконання судових рішень, але те, що вона вже має проблемні аспекти це факт. Крім того, бюджетом на 2013 рік на виконання усіх судових рішень бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою» передбачено видатки у обсязі 153,9 млн. гривень, що як на мене є недостатнім для виконання державою своїх зобов’язань по судових рішеннях. І оскільки при виплаті цих коштів закладено принцип черговості, тобто хто перший прийшов першим і отримав, то очевидно що для виконання багатьох рішень судів коштів не знайдеться.
Тому, якщо Ви маєте на руках судове рішення в якому говориться про стягнення з держави коштів, раджу не відкладати цю справу у далекий кут, а використовувати запропонований механізм. Якщо ж Ви не потрапляєте у цю процедуру, звертатися до Європейського суду з прав людини.
Як звернутися до Європейського суду з прав людини.
Tags: 2013, виконання рішення суду, діти війни, процедура виконання за зу про гарантії держави щодо виконання судових рішень, чорнобильці, як виконати рішення суду, Як виконати рішення суду де боржником є держава
Які судові рішення підпадають під дію ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
— державний орган;
— державні підприємство, установа, організація;
— юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (Мається на увазі підприємства ,що належать державі (або в них держава володіє значною часткою) примусова реалізація майна яких забороняється).
Особлива процедура виконання не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу
Куди звертатись
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється тим відділенням державної казначейської служби України в якому обслуговується Ваш боржник по рішенню суду. А отже для виконання такого рішення необхідно звертатися до цього державного органу.
Строк звернення
Строк звернення за цією процедурою такий же який і встановлений Законом України «Про виконавче провадження». А саме: «виконавчі документи пред’являються до виконання протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом»
Пропущені строки пред’явлення виконавчих документів суду до виконання поновлюються судом в установленому законом порядку, а рішень про стягнення коштів, прийнятих державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, — не поновлюються.
Строк виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, — з наступного дня після його постановлення.
Перелік документів
— заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв’язку, якщо зазначений рахунок відсутній;
— оригінал виконавчого документа;
— судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);
— оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
Що відбувається коли поданий не повний комплект документів
У разі якщо Ви подали не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України протягом п’яти днів з дня надходження заяви Вас про це.
У разі неподання Вами документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає Вам заяву.
Важливим є те, що повернення заяви не веде до неможливості подати цю заяву ще раз.
Строк виконання рішення суду
Перерахування коштів Вам здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.
Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи
Куди звертатись
Виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Тобто потрібно звертатися за виконанням до виконавчої служби згідно процедур і строків вставлених Законом України «Про виконавче провадження».
І тільки у випадку, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, державна виконавча служба має передати це рішення на виконання до Державної казначейської служби України.
Строк звернення
З виконавчим документом необхідно звернутися за виконанням протягом одного року з дня, що настає за днем набрання рішенням про стягнення коштів законної сили, якщо інше не передбачено законом.
Що відбувається якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців
Якщо таке відбувається, то протягом 10 днів з дня встановлення цього факту керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування Вам коштів. І про це він має Вас проінформувати.
У разі відсутності необхідних документів та відомостей кошти перераховуються Державною казначейською службою України на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України. Про це знову ж таки Вас має бути повідомлено не пізніше наступного дня після перерахування коштів.
Кошти, що надійшли на відповідний рахунок Державної виконавчої служби України мають бути перераховані Вам протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей.
Строк виконання рішення суду
Перерахування коштів за рішенням суду здійснюється Державною казначейською службою України у тримісячний строк з дня надходження документів та відомостей, необхідних для цього, з одночасним направленням повідомлення про виплату коштів державному виконавцю, державному підприємству або юридичній особі.
Відповідальність за невиконання рішення суду
У разі якщо Державна казначейська служба України протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів Вам має бути виплачена компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Державною казначейською службою України.
Водночас компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем.
Вона сплачується якщо протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей кошти за рішенням суду Вам не перераховані кошти з відповідного рахунка Державної виконавчої служби України. Розмір компенсації — три відсотки річних від несплаченої суми.
Зауваження щодо реалізації положень закону:
Потрібно зазначити що, більшість судових рішень у своїй результативній частині містять вимогу зобов’язати державний орган вчинити певні дії. Органи державної казначейської служби тлумачать це як зобов’язання яке регулюється ст. 7 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і не покривається статтями 3 і 4 вищеназваного закону.
У цьому контексті важливим є те, що 13 червня 2012 року Вищий адміністративний суд України прийняв інформаційний лист 1483/12/13-12 (http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html?_m=publications&_t=rec&id=2352) в якому визначив, що «адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум». А отже, суди відмовляють людям в задоволенні позовів про зміну способу і порядку виконання рішень , тобто не змінюють в рішенні судів з «зобов’язати» на «стягнути». Для прикладу рішення Івано-Франківського суду по справі 44/2701/13-а http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29815308.
Державні органи на запити щодо порядку виконання рішень де відповідачем є держава і у рішенні є зобов’язання вчинити певні дії на статтю 7 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» яка говорить про те, що «виконання рішень суду про зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов’язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.»
Але знову ж таки використання ст.7 Закону обмежується тим, що суди відмовляють і державним виконавцям у зміні способу і порядку виконання рішення базуючись на тих самих аргументах, викладених у інформаційному листі Вищого адміністративного суду. Для наочності можна навести рішення по справах: № 537/2255/13-аА http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31374881, №547/649/13-ц http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31428777, №712/1315/13-а http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30096330. А ті одиничні випадки, коли суд першої інстанції, приймає позитивне рішення, згодом скасовуються апеляційними судами. Приклад такої ситуації можна побачити тут: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29553691 .
Залишається лише шлях, який і раніше був неефективний в цій категорії справ, а саме виконання цих рішень згідно ЗУ «Про виконавче провадження» без застосування особливостей визначених ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
А отже, використання положень ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» на сьогодні фактично унеможливлюється наявною судовою практикою і відсутністю офіційних роз’яснень державних органів щодо застосування його положень.
Tags: виконання рішення суду, виконання рішення суду де боржником є держава, про гарантії держави щодо виконання судових рішень