Ні для кого не секрет, що чорнобильці для сьогоднішнього уряду є великою проблемою. Фактично та ситуація, яка склалася, відображає неспроможність держави виконати те, що визначено законом. Держава усіма способами намагається зменшити розмір цих соціальних гарантій, передавши Кабінету Міністрів право встановлювати розмір цих гарантій в ручному режимі в залежності від фінансових ресурсів держави.
Так само вже придуманий спосіб боротьби із «особливо невдоволеними». Так, Міністерством охорони здоров’я оприлюднений проект Положення про систему експертизи по встановленню причинного зв`язку хвороб з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. У цьому документі державному органу (відповідній комісії) надається право переглядати прийняті рішення за наявності нових даних щодо статусу постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Цікаво, про які нові дані може йти мова, коли пройшло вже четверть століття з часу аварії? Заступник голови Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації «Союз Чорнобиль Україна» Володимир Проскурін відзначає, що ця правова норма буде використовуватися державними органами щодо неугодних чорнобильців для того, щоб переглядати їх статус і в такий спосіб знизити їх авторитет і мати додатковий важіль тиску на них.
Крім того, у проекті положення йдеться про участь у процесі перегляду чорнобильського статусу осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що визначені Кабінетом Міністрів України,уповноважених представників громадських організацій. Фактично в порушення статті 36 Конституції України відбувається поділ громадських організації на «визначені урядом» — представники яких будуть мати доступ до конфіденційної інформації, і інших, представники яких такого доступу мати не будуть. Також викликає питання, щодо неправомірного використання персональної інформації (у тому числі медичних даних) представниками таких уповноважених громадських організацій .
Насторожує, що документ дає право громадським організаціям чорнобильців подавати до спеціальних медичних комісій заперечення щодо статусу постраждалих від ЧАЕС. Враховуючи наявність певних залежних від держави організацій чорнобильців, це також може стати інструментом тиску на «незадоволених» політикою держави.
Боюся, що механізм перегляду статусу чорнобильця держава буде використовувати не стільки для того, щоб виявити тих, хто неправомірно отримав цей статус, а більше як засіб тиску на тих чорнобильців, хто не сприймає політику державі у цій сфері.
Tags: переогляд чорнобильців
Враховуючи прийнятий ЗУ «Про державний бюджет на 2012 рік» оновлюю статті, присвячені соціальним допомогам:
Допомога на дітей, над яким встановлено опіку чи піклування
Допомога при народжені дитини
У найближчий час буде поновлено решту статей.
Знята остання перешкода для встановлення соціальних виплат Кабміном у ручному режимі в залежності від фінансових можливостей держави
Прес-реліз
27 грудня 2011 року
У вівторок, 27 грудня, Конституційний Суд України оприлюднив прийняте 26 грудня Рішення за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік“ .
Суть питання
Згідно з пунктом 4 розділу VII „Прикінцеві положення“ Закону у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни“, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Народні депутати України вважають, що Верховна Рада України цим Законом делегувала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат, передбачених названими законами, змінювати їх залежно від наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, чим обмежила конституційні права громадян на соціальний захист.
Автори клопотань також стверджують, що предметом регулювання закону про Державний бюджет України є вичерпний перелік правовідносин, визначений Конституцією України та Бюджетним кодексом України, до якого не входить вирішення питання щодо особливостей застосування інших чинних законодавчих актів.
Короткий виклад мотивувальної частини рішення Суду
- Згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов’язок держави щодо його забезпечення.
У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98).
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.
На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників вказав Конституційний Суд України, зокрема, у Рішенні від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001 у справі щодо стажу наукової роботи, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов’язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
Крім того, у Рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі про страхові виплати Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим, які здійснюються і відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, встановлюються державою з урахуванням його фінансових можливостей.
Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі „Ейрі проти Ірландії“ констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі „Кйартан Асмундсен проти Ірландії“ від 12 жовтня 2004 року.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян, фінансовими можливостями держави та гарантуванням права кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України виходить також із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов’язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
Крім того, згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 17 березня 2005 року № 1-рп/2005 у справі про надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, держава зобов’язана відповідним чином регулювати економічні процеси, встановлювати і застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Водночас зміст основного права не може бути порушений, що є загальновизнаним правилом, на що вказав Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитеме статті 21 Конституції України.
Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
З огляду на викладене Конституційний Суд України вважає, що оспорювані положення Закону не суперечать статтям 8, 21, 22, 46, 48, 64 Конституції України.
- За Основним Законом України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України та зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19); Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, здійснює визначені Конституцією та законами України повноваження, видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції (частина третя статті 113, пункт 10 статті 116, частина перша статті 117).
Відповідно до Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92); Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116).
Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України – органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Верховна Рада України, доповнивши пунктом 4 розділ VII „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік“, визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України, що узгоджується з функціями Уряду України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Отже, пункт 4 розділу VII „Прикінцеві положення“ Закону не суперечить пункту 6 частини першої статті 92, статтям 116, 117 Конституції України.
- За змістом статті 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни“, статті 8 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ виплати, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни“, статтями 14, 22, 37, частиною третьою статті 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов’язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян).
Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України (частини перша, третя статті 95 Основного Закону України).
З огляду на зазначене Конституційний Суд України розглядає принцип збалансованості бюджету як один з визначальних поряд з принципами справедливості та пропорційності (розмірності) у діяльності органів державної влади, зокрема в процесі підготовки, прийняття та виконання державного бюджету на поточний рік. У пункті 11 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України встановлено, що предметом регулювання закону про Державний бюджет України є додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 4 розділу VII „Прикінцеві положення“ Закону встановлює механізм реалізації положень законів України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, „Про соціальний захист дітей війни“, „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“, а тому не суперечить статті 75, пункту 3 частини першої статті 85, статті 95 Конституції України.
Резолютивна частина
1. Визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік“ від 23 грудня 2010 року № 2857–VІ з наступними змінами.
2. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Головуючий на засіданні – Головін Анатолій Сергійович.
Суддя-доповідач у справі – Шаптала Наталя Костянтинівна.
Tags: Конституційний суд, пільги, рішення конституційного суду по пільгам
У зв’язку із затвердженням деяких змін до законодавства, зокрема:
— Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку надання допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим верствам населення та покращення їх соціального захисту» який набув чинності 10.07.2011 ,
— а також відповідними змінами до Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми від 16.11.2011 року,
дещо змінився порядок призначення допомоги одиноким матерям. Відповідне оновлення зроблено в статті, яка присвячена допомозі для одиноких матерів: http://i-law.kiev.ua/?p=183
Дуже приємно, що є організації, які надзвичайно багато роблять для того, щоб люди з інвалідністю відчували себе рівними у нашому суспільстві, щоб з їхніми правами рахувалися. Надзвичайно важливим є те, що серце цієї організації складають люди, які самі мають ту чи іншу проблему із здоров’ям і насправді знають з чим стикаються особи з інвалідністю. Їх активна життєва позиція дозволяє робити кожен раз більше і кожен раз досягати все більших результатів. Тому хочеться в 10 річчя Національної асамблеї інвалідів України побажати щоб кожне нове досягнення ставало основою для наступного звершення, а також щоб асамблея зберегла цей дух єдності і розуміння, який стільки років присутній в цій організації.
Дуже показовими завжди є зібрання суддів різного рівня і представників органів виконавчої влади, особливо якщо це стосується застосування законодавства пов’язаного із соціальними виплатами. В Україні вже неодноразово проводилися такі зустрічі на цю тему і завжди вони мали досить конкретне налаштування, а саме як «допомогти» владі вирішити проблему великої кількості судових рішень проти держави, які приймались судами на користь соціально незахищених верств населення.
Круглий стіл, який відбулася 14 жовтня 2011 року у Вінниці носив назву «Проблемні питання застосування законодавства, пов’язаного із соціальними виплатами пільговим категоріям громадян в Україні» не став особливим виключенням. І хоча на ньому більше обговорювалися суто юридичні проблеми застосування законодавства, водночас з деяких виступів було зрозумілим, що зустріч була направлена на те, щоб судді «правильно» зрозуміли постановку проблем щодо вирішення спорів по соціальних виплатах.
Як наголосив, Заступник Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Пшонка М.П. «на даний час держава виходячи з наявного фінансового положення не має змоги вчасно повернути і розрахуватися по всіх фінансових зобов’язаннях по справах пов’язаних із соціальними виплатами». Також було зазначено, що чим більше буде прийнято «неправильних» рішень щодо цієї категорії справ, тим більше буде збільшуватися така заборгованість і оскільки багато з людей звертаються за захистом своїх прав у Європейський суд з прав людини, то відповідно це ще більше б’є по фінансах держави. А отже, судді мають ставиться із максимальною «уважністю» до таких справ щоб фінанси держави не страждали від цього.
Цікаво було чути таку позицію від представника судової гілки влади, яка покликана на те, щоб захищати закон, а не на те, щоб враховувати при своїх рішеннях фінансові можливості держави.
Зрозуміло, що така позиція обурила представників чорнобильських організацій, які змогли пробитися на цей круглий стіл і змогли викласти свою позицію щодо того, що суд має в першу чергу думати про виконання закону, а не про фінанси держави. Крім того, завдяки харківським організаціям чорнобильців під будинком де проходило це зібрання було організовано пікетування, яке мало на меті привернути увагу суддів до цієї гострої проблеми.
Також потрібно зазначити, що серед виступаючих були й судді, які наголошували на незалежності судів і на тому, що не є питанням суддів обговорювати фінансове положення держави, і так само наголошували, що не судова гілка влади є джерелом проблем, які виникають у сфері соціального забезпечення, але судді відповідальні за неухильне дотримання закону. Водночас для мене як думаю і для багатьох залишилось не зовсім зрозумілим чи більшість суддів розуміють це і чи розуміють ту відповідальність, яка покладена на них щодо захисту соціально-економічних прав людей.
Враховуючи, що на сьогодні є зміна судової практики щодо перерахунку пенсій працюючим пенсіонерам у зв’язку із появою Інформаційного Листа №1049/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, публікую статтю юриста РОГО «Комітет виборців України» Мирослави Приймак з цього приводу.
———-
Невисока пенсія в нашій державі, швидше, норма, ніж щось дивне. Думається, що це одна з причин того, що частина людей, виходячи на пенсію, залишаються працювати. У кожного своя мотивація, але більшість надіється, що попрацювавши після виходу на пенсію додатково збільшиться розмір пенсійних виплат. Адже законодавець передбачає можливість перераховувати пенсію через кожні два роки після призначення чи останнього її перерахунку. Та останнім часом тисячі українців змушені відстоювати власне право на перерахунок пенсії в судах.
В цій статті проаналізуємо суть проблеми, її коріння, а також розглянемо особливості практики вітчизняних судів по розгляду справ щодо перерахунку пенсій працюючих пенсіонерів. Свою увагу зупинимо на аналізі ситуації, яка склалась у судовій практиці після появи Інформаційного Листа №1049/11/13-11 Вищого адміністративного суду України (далі — Лист ВАСУ).
До історії
Починалося все з того, що кожен пенсіонер, який продовжував працювати не менш як два роки після призначення чи попереднього перерахунку пенсії, мав право звернутися до органу Пенсійного Фонду України за перерахунком своєї пенсії.
Ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон №1058-15) законодавець дозволив при такому перерахунку застосовувати заробітну плату, з якої була обчислена пенсія, або ж взяти заробітну плату за будь-який інший період страхового стажу (за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року). Іншими словами, або додати ще два роки стажу до попереднього (зарплата для обчислення пенсії залишається незмінною), або додати стаж та використати для обчислення пенсії іншу, вищу заробітну плату («по стажу та з більш високого заробітку»).
Звернемо одразу увагу читачів на те, що лише ч. 2 ст. 40 Закону №1058-15 визначено, як обраховується заробітна плата, яка і використовується для обчислення пенсії.
Зокрема, вона визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп — заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс — середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії;
Ск — сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз + Кз + Кз + … + Кз); 1 2 3 n
К — кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Про появу проблеми з плутаниною показників середньої зарплати
«Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії» — так вирішила Верховна Рада 27.12.2007 року, змінивши попередню редакцію формулювання ч. 4 ст. 42 Закону №1058-15.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, що має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції, такі зміни (від 27.12.2007 року), внесені Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними. Адже законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок — скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Звичайно, знаючи про те, що положення правових актів, що визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, урядом України було прийнято Постанову №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі — «Постанова про деякі питання»), якою, в тому числі, було врегульовано питання перерахунку пенсій.
Однак, постанова Кабміну передбачає такий же порядок перерахунку пенсії працюючому пенсіонерові, як і норма Закону №1058-15, що була визнана неконституційною. Тож постало питання, яку норму застосовувати при проведенні перерахунку: ч. 4 ст. 42 Закону №1058-15 в редакції до внесення змін від 27.12.2007 року чи постанову Кабміну №530 від 28.05.2008 року?
Перераховувати по стажу та по зарплаті невигідно
«Оскільки перерахунок з урахуванням страхового стажу і заробітку, набутого після призначення пенсії, був менш вигідним, було проведено перерахунок тільки з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії із заробітної плати, з якої було призначено пенсію…» — саме таку відповідь від органу Пенсійного фонду України, певно, отримали чимало працюючих пенсіонерів. Не меншу кількість пенсіонерів дивувало, чому невигідно, якщо, наприклад, останні два роки особа отримувала високу заробітну плату. Але ж в органах Пенсійного фонду людям повідомляли, що це робити «недоцільно». Ще більше громадян дивувало, чому перерахунок «додає» до пенсії лише «пару» гривень?
Про те, як суди були «на боці» громадян
Ті українці, яких не влаштовували ці «пару» гривень, почали звертатися до судів, оскільки виявили, що при перерахунку пенсії, наприклад, у 2010 році органи Пенсійного фонду застосовували показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007, а не за 2009 рік, як це визначено було Постановою про деякі питання.
Застосування показника за 2007 рік спочатку представники влади пояснювали вказівкою на Лист Міністерства праці та соціальної політики та Пенсійного фонду України від 11.03.2009 року №4096/02-01, а в подальшому — до законодавчого врегулювання Верховною Радою цього питання.
Проте існуюча до липня 2011 року практика судів як першої інстанції, так і апеляційної щодо перерахунку пенсії зводилася до того, що дії органів Пенсійного фонду щодо застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік визнавалися протиправними, а для відновлення порушеного права громадян суди зобов’язували органи Пенсійного фонду перерахувати пенсію із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує року зверненню за перерахунком пенсії (наприклад, при зверненні за перерахунком пенсії у 2011 році брався показник середньої заробітної плати за 2010, а не за 2007 рік).
Більшість подібних справ суди розглядали в порядку скороченого провадження, коли сторони в суд не викликалися, а рішення підлягали негайному виконанню. На сьогодні чимало рішень щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника заробітної плати за рік, що передує року зверненню за перерахунком, було піддано виконанню, частина пенсіонерів отримали пенсії, розмір яких став на порядок вищий, ніж до перерахунку. Тобто, адміністративні суди захищали права громадян. Але…
Про те, як Лист змінює судову практику
Якщо аналізувати наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень рішення, то судову практику у справах про перерахунок пенсії працюючим пенсіонерам слід поділити на ту, якою вона була до 19.07.2011 року, і яка є після оприлюднення Листа ВАСУ.
До вказаного роз’яснення позиція адміністративних судів по таким справам ґрунтувалася на тому, що при перерахунку пенсії із заробітної плати, іншої, ніж тієї, яка враховувалась при призначенні пенсії, для обчислення пенсії слід застосовувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за рік, що передує року звернення за перерахунком (наприклад, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 року по справі №2-а-596/10/0211, постанови Голосіївського районного суду м. Київ від 12.07.2011 року у справі №2-а-1414/11 і Рівненського міського суду від 26.11.2010 року у справі №2а-4265/10, рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 року у справі №2а-4430/10 та інші).
Після 19 липня 2011 року, виявилось, що при перерахунку пенсії немає підстав застосовувати вищевказаний показник середньої заробітної плати, оскільки під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії. І на сьогодні така практика підтверджується рішеннями судів по таким справам: справа № 2-а-4050/10 Київського апеляційного адміністративного суду, справа № 2-а-225/10/0208 Вінницького апеляційного адміністративного суду.
Та чи може сьогодні бути одна, а завтра — інша судова практика? Якщо так, то як же тоді бути з однаковістю судової практики як однієї з основ верховенства права, про яку говориться і у Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленій Указом Президента України №361/2006? Що буде з коштами, які були виплачені пенсіонерам на підставі вже прийнятих на їх користь рішень? І чи справедливо, що одним людям провели перерахунок, а іншим суди відмовляють у задоволенні подібних вимог?
Через неоднозначне застосування законодавства і те, що до юристів Рівненської обласної громадської організації «Комітет виборців України» по допомогу в подібних справах постійно звертаються сотні пенсіонерів, яким безоплатно надаються консультації і допомога в підготовці позовних заяв у суд, 25.08.2011 року організація звернулась до Конституційного Суду України з проханням дати офіційне тлумачення щодо застосування показника середньої заробітної плати при перерахунку пенсії працюючого пенсіонера з урахуванням стажу та заробітної плати, зазначеної в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Та, незважаючи на спірну судову практику, пенсіонери й далі звертаються до судів з оскарженням «неправильного» проведення перерахунку пенсій Пенсійним фондом.
Тож постають питання: невже знову народ «пошили» і, хоч всі люди рівні, але є «рівніші»?
Джерело: Юридичний вісник України
З 01 травня 2018 року починає діяти новий Порядок призначення житлових субсидій.
Основне установлене правило, про яке мають знати всі, це:
з 1 травня 2018 р. призначення житлової субсидії здійснюється лише після подання нових заяви і декларації, якщо у складі домогосподарства є:
— особи, які відповідають вимогам Положення про порядок призначення житлових субсидій;
— внутрішньо переміщені особи;
— особи, члени сім’ї яких не зареєстровані за адресою домогосподарства;
— особи, які є орендарями житлових приміщень (будинків);
— особи, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично в ньому не проживають.
Окремо зупинимось на переліку осіб у складі домогосподарства, які відповідають вимогам Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 27 квітня 2018 р. № 329, це — особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі — особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:
-за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або
-вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або
-вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.
Також нове обмежувальне право на отримання субсидії:
З 1 травня 2018 року субсидія відміняється якщо площа квартири перевищує 120 кв. метрів, а будинку – 200 кв. м, крім дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей. Власники такої житлової площі будуть оплачувати послуги у повному обсязію
Порядок звернення за житловою субсидією
Кому призначається субсидія
Громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку).
Важливо звернути увагу, що також субсидія може бути призначена:
— За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору найму (оренди) житла (далі — орендарі), або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги.
-За рішенням комісії житлова субсидія може призначатися одному із членів домогосподарства, які не зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору найму (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами. У такому випадку склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії.
Куди подаються документи
З питання призначення житлової субсидії необхідно звернутися до управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації (далі- УСЗ).
У сільській місцевості приймання заяв з необхідними документами для призначення субсидій здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських і селищних рад.
Перелік документів для призначення житлової субсидії:
-заяву про призначення житлової субсидії за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі — заява);
-декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі — декларація);
-довідки про доходи — у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням.
У разі неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру;
-договір найму (оренди) житла (у разі наявності).
Заява та декларація можуть бути надіслані структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання заявника (орендарі, внутрішньо переміщені особи — за фактичним місцем проживання) поштою або в електронній формі через офіційний веб-портал Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з накладенням електронного цифрового або електронного підпису, створеного шляхом додавання до заяви в електронній формі ідентифікаційних даних декларанта, підтверджених у процесі автентифікації з використанням електронної системи ідентифікації, що використовує базу клієнтських даних банків.
Порядок обрахунку розміру субсидії
Розрахунки щодо визначення розміру житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинкомздійснюються в такій послідовності:
1) визначення середньомісячного сукупного доходу домогосподарства та відсотка обов’язкової частки його плати за житлово-комунальні послуги, витрат на управління багатоквартирним будинком у такому доході;
2) визначення місячного розміру плати за житлово-комунальні послуги та/або місячного розміру внеску/платежу об’єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів житлово-комунального обслуговування;
3) визначення розміру житлової субсидії як різниці між місячним розміром плати за житлово-комунальні послуги та/або місячним розміром внеску/платежу об’єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів житлово-комунального обслуговування і обов’язковою часткою плати за житлово-комунальні послуги та/або витрат на управління багатоквартирним будинкомю
Розрахунки щодо визначення розміру житлових субсидій на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива здійснюються у такій послідовності:
1) визначення річного сукупного доходу домогосподарства та відсотка обов’язкової частки плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у такому доході;
2) визначення розміру плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо на календарний рік у межах соціальних нормативів житлово-комунального обслуговування;
3) визначення розміру житлової субсидії як різниці між розміром плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо на календарний рік у межах соціальних нормативів житлово-комунального обслуговування і відсотком обов’язкової частки плати.
Розрахунки щодо визначення розміру житлових субсидій на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива і оплату житлово-комунальних послуг здійснюються у такій послідовності:
1) визначення річного сукупного доходу і обов’язкової частки плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо та житлово-комунальні послуги у такому доході;
2) визначення розміру плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо та житлово-комунальні послуги на календарний рік у межах соціальних нормативів житлово-комунального обслуговування;
3) визначення розміру житлової субсидії як різниці між розміром плати за скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо і житлово-комунальні послуги на календарний рік у межах соціальних нормативів житлово-комунального обслуговування і обов’язковою часткою плати;
4) визначення розміру щомісячної житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг.
Підсумовуючи новий порядок призначення субсидії, зазначемо тезісно основні його нові вектори:
-з 1 травня 2018 року соціальна норма на газове опалення буде наближена до реальних обсягів споживання і становитиме 4,5 м3 на 1 м2 площі, електроопалення – 30 кВт.год на 1 м2 площі;
— при призначені субсидії на понаднормову площу житла, норма може бути збільшена не більш ніж на 30%;
— безробітним, необхідно буде стати на облік до центру зайнятості. А тим людям працездатного віку, хто претендує на субсидію, але не реєструється як безробітний, УСЗ рахуватимуть дохід три прожиткові мінімуми – 5286 гривень;
-внутрішньо-переміщені особи відтепер зможуть оформити субсидію без договору оренди житла – лише на підставі заяви і декларації, з вказанням складу домогосподарства. Заява стане приводом для обстеження матеріально-побутових умов, а сам акт про обстеження – підставою для призначення субсидії.
-якщо у власності сім’ї є автомобіль, якому менше п’яти років, крім мопеда та авто, наданого органом соціального захисту населення, субсидію не призначатимуть;
-доходи від оренди майна, зокрема, від здачі в оренду квартири, тепер необхідно буде також вказувати в деклараціях про доходи – в новій графі «інші доходи».
Tags: порядок отримання субсидій 2011, субсидії, субсидія 2015, субсидія 2018, травень 2018
Що таке заповіт ?
Заповіт – це особисте розпорядження особи (заповідача) щодо майна, яке їй належить, майнових прав та обов’язків на випадок своєї смерті.
Хто має право скласти заповіт і який чином це здійснюється ?
Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто, а отже вчинення заповіту через представника не допускається.
Спадкоємці, хто може ними бути за заповітом ?
Спадкоємцями можуть бути одна або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у заповідача з цими особами сімейних, родинних відносин. Спадкоємцями можуть бути інші учасники цивільних відносин.
Потрібно зазначити, що заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
Водночас Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.
Що можна передати у спадщину за заповітом ?
Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.
Важливим є те, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, що є пропорційною до одержаних ними прав.
Яка доля майна, яка не охоплена заповітом ?
Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Процедура складення заповіту
Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або в окремих випадках іншими посадовими, службовими особами. Зокрема це відбувається у наступних випадках:
— Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування;
— заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;
— заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;
— заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції;
— заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також заповіт працівника, члена його сім’ї і члена сім’ї військовослужбовця може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або закладу;
— заповіт особи, яка тримається в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи;
— заповіт особи, яка тримається у слідчому ізоляторі, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.
Потрібно зазначити, що всі заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі. Важливо знати що у деяких випадках заповіт посвідчується при присутності не менше двох свідків, зокрема коли особа має певні фізичні вади і не може самостійно підписати заповіт, а також у випадках коли заповіт посвідчується не нотаріусом, а іншими посадовими, службовими особами.
Заповіт із заповідальним відказом
Це заповіт, який передбачає, що заповідач зобов’язує спадкоємця придбати і передати відказоодержувачу (вказаній іншій особі) будь-яку майно, виплатити йому певні суму грошових коштів, надати право довічного користування будинком або його частиною тощо.
Чи можна заповітом покласти на спадкоємців обов’язки немайнового характеру ?
Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання. Крім того, Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.
Заповіт з умовою
Заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо). Умова, визначена у заповіті, має існувати на час відкриття спадщини.
Потрібно зазначити, що умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона суперечить закону або моральним засадам суспільства. Важливо також сказати , що особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.
Заповіт подружжя
Подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складання спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя , який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.
Секретний заповіт
Це заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
Зміна та скасування заповіту
Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
Крім того, Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Також Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.
Важливо, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Виконання заповіту
Для виконання заповіту визначається його виконавець. Він може бути визначений самим Заповідачем, призначений нотаріусом або призначений за ініціативою спадкоємців. Виконавець заповіту здійснює всі необхідні дії з метою здійснення волі Заповідача, записаної у заповіті.
Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті. Чинність повноважень виконавця заповіту припиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини за погодженням із спадкоємцями та відказоодержувачами.
Tags: заповіт, розподіл спадкового майна, спадкування, спадщина
Процедура призначення
Кому надається допомога
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається особам, визначеним в установленому порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення їх батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування та відповідно до законодавства набули статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.
Куди звертатися за допомогою
Ця допомога призначається та виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання опікуна чи піклувальника або дитини.
Перелік документів необхідних для отримання допомоги
Для одержання допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, органу праці та соціального захисту населення подаються такі документи:
1) заява опікуна чи піклувальника про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;
2) копія рішення органу опіки та піклування або суду про встановлення опіки чи піклування над дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування;
3) копія свідоцтва про народження дитини;
4) довідка з місця проживання заявника про склад сім’ї (для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування і є вихованцями дитячих навчальних закладів, що фінансуються не за рахунок бюджетних коштів, — видана органом реєстрації довідка, у якій зазначаються статус дитячого навчального закладу і за які кошти він фінансується, а також підтверджується факт перебування у ньому дітей);
5) довідки про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує на дитину опікун чи піклувальник (у разі одержання пенсії на дитину органи праці та соціального захисту населення використовують відомості про розмір пенсії, що надійшли від органів Пенсійного фонду України на електронних носіях інформації).
Якщо опікун чи піклувальник проживає за місцем проживання дитини, над якою встановлено опіку чи піклування, подається довідка, видана органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації опікуна чи піклувальника про те, що він не перебуває на обліку як одержувач допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, і не одержує зазначеної допомоги.
Строк протягом якого виплачується допомога
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на шість місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається з місяця, в якому була подана заява з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця до моменту досягнення дитиною 18-річного віку включно.
Підстави припинення виплати допомоги
Підставою для припинення виплати допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, є:
— звільнення від виконання обов’язків опікуна чи піклувальника;
— працевлаштування або взяття шлюбу дитиною до досягнення нею 18-річного віку;
— усиновлення дитини, передача дитини батькам;
— досягнення дитиною 18-річного віку;
— надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, якщо вона записана матір’ю або батьком дитини.
У разі виникнення обставин, внаслідок яких може бути припинена виплата зазначеної допомоги, її одержувачі, служба у справах дітей, виконавчий комітет сільської (селищної) ради зобов’язані у десятиденний термін повідомити про це органи праці та соціального захисту населення, які виплачують допомогу.
Розмір допомоги
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається в розмірі, що становить два прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку.
У 2013 році розмір цієї допомоги буде складати:
Для дітей віком до 6 років: з 1 січня — 1944, 1 грудня — 2064 грн.
Для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня — 2420, 1 грудня — 2572 грн.
Водночас у разі коли на дитину виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога, розмір допомоги на дитину, над якою встановлено опіку чи піклування, визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги. Розмір призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги враховується як середньомісячний розмір зазначених виплат, одержаних на дитину за попередні шість календарних місяців.
У разі коли для дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, аліменти (за відсутності осіб, що за законом зобов’язані їх утримувати), пенсія, стипендія, державна допомога за попередні шість календарних місяців не нараховувалися, зазначена допомога призначається у розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.
Чи включається до розрахунку розміру допомоги призначена державна соціальна допомога на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ?
Потрібно зазначити, що у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування або влаштування в дитячий будинок сімейного типу, прийомну сім’ю до розрахунку розміру допомоги на таку дитину не включається розмір призначеної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Чи призначається допомога у разі перебування дитини на повному державному утриманні ?
Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, не призначається у разі перебування дитини на повному державному утриманні.
Водночас якщо дитина, яка перебуває на повному державному утриманні, під час літніх канікул перебуває вдома з опікуном чи піклувальником, зазначена допомога призначається за повні місяці перебування дитини вдома на підставі довідки навчального закладу про те, що дитина в цей час не перебувала на повному державному утриманні.
Нормативно-правові документи, які можуть бути корисними щодо призначення і виплати допомоги
Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2811-12&p=1270204897733506
Постанова Кабінету міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми»
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1751-2001-%EF&p=1270204897733506
Tags: 2013, допомога опіка та піклування, опіка та піклування