Ставлення держави до ветеранів вже котрий рік викликає суперечливі враження. З одного боку, дивлячись телебачення, радіо і газети, ці літні люди можуть бачити певне піклування про них, зокрема через збільшення пенсій, урочисте нагородження тощо. Але з іншої сторони держава фактично обманює їх, не виконуючи свої ж зобов’язання щодо соціальних гарантій і допомог, які визначені у законах, а кидає їм лише крихти з того, що насправді мала б забезпечити.
Зокрема, це стосується широко поданої у пресі інформації щодо збільшення разової щорічної допомоги до 5 травня. Так урядом, заявлено, що розмір цієї допомоги буде збільшено, зокрема Ветерани Великої вітчизняної — інваліди першої, другої та третьої груп — отримають 1000, 900 та 800 гривень відповідно. Визначається також, що зросла сума виплат воїнам-інтернаціоналістам. Розмір разової допомоги тут коливатиметься від 510 до 730 гривень, залежно від групи інвалідності.
Водночас розмір цієї допомоги в порівняні із 2010 року не змінився для великої кількості категорій, а для тих у кого змінився різниця складає декілька десятків гривень.
Також потрібно сказати, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також Закон України «Про жертви нацистських переслідувань» передбачають право ветеранів на цей вид допомоги у значно більшому розмірі. Порівняння положень цих законів (Таблиця 1) і того, що насправді прийнято Постановою Кабінету міністрів (Таблиця 2) можна «оцінити» справжню турботу держави про пенсіонерів.
Як можна побачити в жодне порівняння не беруться ці цифри, які держава виплачує ветеранам, а також той розмір допомоги, який прямо передбачений у законі. В свій час держава вже декілька разів намагалась скасувати всі ці законодавчі положення, але кожен раз Конституційний суд України визначав неправомірність цих дій. Останнє з рішень Конституційного суду N 10-рп/2008 датовано 22 травня 2008 року. Після прийняття цього рішення уряд вирішив йти іншою дорогою. А саме, нічого не змінювати у законодавстві, а просто не помічати існування чинної редакції, керуватися своїми Постановами в яких встановлювати такий розмір допомоги, який буде йому вигідний.
Зрозуміло, що окремі ветерани звернулися до суду за захистом своїх прав і потрібно сказати, що у переважній більшості випадків суд задовольняє такі позови. Можна навести сотні рішень де вказується порушення державними органами законів щодо виплати цієї допомоги. Багато із цих рішень вже стали предметом розгляду Європейського суду з прав людини, зокрема щодо невиконання державою цих рішень національних судів.
Але держава подальшими діями показує неспроможність вирішити проблему, оскільки і надалі залишає патову ситуацію у цій сфері, свідомо порушуючи законодавчі положення. А, враховуючи, нещодавно подані до парламенту законопроекти, які передбачають передачу права встановлювати розмір різноманітних допомог Кабміну, то бачить лише одне вирішення цієї ситуації – замороження її у тому вигляді, яка є зараз.
І в контексті вищезазначеного виглядає доволі цинічними хизування уряду щодо великий досягнень у сфері забезпечення соціальних гарантій для ветеранів. А те, що насправді заслуговувало поваги, а саме просте виконання вимог закону про ветеранів, залишається поза увагою уряду. І жодних конкретних кроків для реалізації цих соціальних гарантій прямо визначених у законі урядом не робиться.
Для тих, хто має намір все ж таки захищати свої прав у суді викладаю матеріали, які Вам допоможуть у цьому: http://i-law.kiev.ua/?p=283
Таблиця 1
|
Особи, які мають право на отримання щорічної разової допомоги на 5 травня, згідно із ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон 3551-XII) і ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань» (Закон 1584-III) |
Розмір допомоги згідно із ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон 3551-XII) і ЗУ «Про жертви нацистських переслідувань» (Закон 1584-III) |
| Учасники бойових дій (статті 5,6 Закону 3551-XII) | п’ять мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) 3820 грн (ст.12 Закону 3551-XII) |
| Інваліди війни (стаття 7 Закону 3551-XII): | |
| І групи | десять мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) — 7640 грн. (ст.13 Закону3551-XII) |
| ІІ групи | вісім мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) – 5348 грн. (ст.13 Закону3551-XII) |
| ІІІ групи | сім мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) — 7640 грн. (ст.13 Закону3551-XII) |
| Учасники війни (стаття 8,9 Закону 3551-XII): | |
| нагороджені орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни | чотири мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) 3056 грн (ст.14 Закону3551-XII) |
| іншим учасникам війни | три мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) — 2292 грн. (ст.14 Закону3551-XII) |
| Особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 Закону 3551-XII): | |
| членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону 3551-XII, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружились вдруге | п’ять мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) 3820 грн (ст.15 Закону 3551-XII) |
| дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружились вдруге | три мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) — 2292 грн. (ст.15 Закону3551-XII) |
| Колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також діти, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків (ст.6-1 Закону 1584-III) | п’ять мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) 3820 грн (ст.6-1 Закону 1584-III) |
| Інваліди (стаття 6-2 Закону 1584-III): | |
| І групи | десять мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) — 7640 грн. (стаття 6-2 Закону 1584-III) |
| ІІ групи | вісім мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) – 5348 грн. (стаття 6-2 Закону 1584-III) |
| ІІІ групи | сім мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) — 7640 грн. (стаття 6-2 Закону 1584-III) |
| Колишні в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання (стаття 6-3 Закону 1584-III): | |
| особам, зазначеним у цій статті, які нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни | чотири мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) 3056 грн (стаття 6-3 Закону 1584-III) |
| Іншим особам, зазначених у статті 6-3 Закону 1584-III: | три мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) — 2292 грн. (стаття 6-3 Закону 1584-III) |
| Особам, які зазначені у статті 6-4 Закону 1584-III: | |
| дружини (чоловіків) померлих інвалідів, зазначених у статті 6-2 Закону 1584-III, які не одружилися вдруге | п’ять мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) 3820 грн . (стаття 6-4 Закону 1584-III) |
| дружини (чоловіків) померлих інші жертви нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге | три мінімальних пенсій за віком (станом на квітень 2011 року) — 2292 грн. . (стаття 6-4 Закону 1584-III) |
Таблиця 2
|
Особи, які мають право на отримання щорічної разової допомоги на 5 травня, згідно із Постановою Кабінету міністрів України від 4 квітня 2011 р. N 341 |
Розмір допомоги згідно із Постановою Кабінету міністрів України від 4 квітня 2011 р. N 341 |
| Ветеранам війни із числа осіб, які брали участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, особам, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 — 1945 років, жертвам нацистських переслідувань, учасникам війни, а також членам сімей загиблих у період Великої Вітчизняної війни і війни з Японією та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни і війни з Японією: | |
| інвалідам війни I групи | 1000 грн |
| інвалідам війни II групи | 900 грн |
| інвалідам війни III групи | 800 грн |
| Колишнім малолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 14 років) в’язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: | |
| інвалідам війни I групи | 1000 грн |
| інвалідам війни II групи | 900 грн |
| інвалідам війни III групи | 800 грн |
| Учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків | 630 грн |
| Особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною | 1000 грн |
| Членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій в період Великої Вітчизняної війни і війни з Японією, учасників Великої Вітчизняної війни і війни з Японією та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге | 320 грн |
| учасникам війни, нагородженим орденами та медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією, учасникам війни та колишнім в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога | 120 грн |
| Іншим ветеранам війни, в тому числі учасникам бойових дій, із числа осіб, які брали участь у воєнних конфліктах на території інших держав у період до і після Великої Вітчизняної війни, а також іншим особам, не зазначеним у підпункті 1 цього пункту, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: | |
| інвалідам війни I групи | 730 грн |
| інвалідам війни II групи | 580 грн |
| інвалідам війни III групи | 510 грн |
| учасникам бойових дій | 460 грн |
| особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною | 730 грн |
| членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге | 245 грн |
| учасникам війни із числа працівників, які на контрактній основі направлялися на роботу в держави, де велися бойові дії, та дружинам (чоловікам), які працювали за наймом в таких державах | 100 гри |
Tags: 2011, 5 травня, 9 травня, допомога ветеранам, пенсія, разова допомога пенсіонерам
На початку потрібно звернутися із письмовим запитом до управління праці та соціального населення відповідного регіону з вимогою здійснити виплати у розмірі визначеному у ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Потрібно також вказати, про рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року щодо неконституційності змін до цього закону, які передбачали виключення конкретних розмірів допомог із закону.
Далі потрібно подати до суду позовну заяву щодо перерахунку розміру допомоги.
Позовні вимоги (для прикладу для інваліда війни 2 групи) можуть базуватись на таких законодавчих положеннях:
Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанов КМУ від 11.04.02 р. № 486 та від 31.03.03 р. № 425, виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня здійснюються органами праці та соціального захисту населення.
В порушення вимог ст. 12 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 3, 19 ч. 2 , 22 ч. 2 , 22 ч. 3, 64 ч. 1 Конституції України, призначена грошова допомога нараховувалась та виплачувалась мені не повністю.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається КМ України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України (в редакції закону від 22.05.2008 року зміну визнано неконституційною згідно з рішенням Конституційного суду).
Згідно ст. 13 того ж Закону, щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи — десять мінімальних пенсій за віком; II групи — вісім мінімальних пенсій за віком; III групи — сім мінімальних пенсій за віком.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і Законами України, актами Президента України.
Потрібно зазначити, що виплачені мені суми одноразової грошової допомоги до 5 травня, не відповідають розмірам цієї допомоги, передбаченим Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України , при вирішенні справи слід керуватися принципом законності , відповідно до якого органи державної влади , органи місцевого самоврядування , їхні посадові та службові особи зобов’язанні діяти лише на підставах , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана ВР України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, оскільки Закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня підлягають застосуванню саме положення ст. 13 Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не постановам КМ України.
В разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.
Як вказано вище, при визначенні мені розміру даної допомоги застосовується мінімальна пенсія за віком, як розрахункова величина.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
А тому не повинно прийматися до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання щорічної грошової допомоги в розмірах, передбачених Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Безпідставними також є посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаної допомоги у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, а принцип верховенства права, закріплений в Конституції України, означає, що якщо держава схвалила певну концепцію, то дії державних органів вважатимуться протиправними, якщо вони відступатимуть від такої політики. (ЦЕ ПОЛОЖЕННЯ ПИШЕМО У ВИПАДКУ ЯКЩО УПРАВЛІННЯ ВИЗНАЧИЛО ВІДСУТНІСТЬ КОШТІВ, ЯК ПРИЧИНУ НЕВИПЛАТИ ЦІЄЇ ДОПОМОГИ)
Крім того, у рішеннях Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо реалізації права громадян на соціальний захист, зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і складовою конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, а тому звуження змісту та обсягу цього права не допускається.
Ці ж положення можуть застосовуватись із невеликими змінами (які стосуються розмірів допомог і положень законів де визначено їх право) і для перерахунку виплат учасникам бойових дій, інвалідам 1,3 груп та іншим особам, які мають право на цей вид допомоги відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також варто пам’ятати про те, що Кодекс адміністративного судочинства передбачає 6 місячний строк звернення до цього суду.
Tags: 2011, варто знати, допомога ветеранам, закон про ветеранів, порядок звернення
Процедура призначення
Кому надається допомога
Для застрахованих осіб
Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні, крім поховання пенсіонерів , безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві.
До членів сім’ї застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні:
1) дружини (чоловіка);
2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків — за умови, що вони не мають працездатних батьків), а студентів та учнів середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів з денною формою навчання — до 23 років;
3) батька, матері;
4) діда та баби за прямою лінією спорідненості.
Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).
Для прикладу, якщо померла Ваша мама чи батько, які вже не працювали, і були на Вашому утриманні, то Ви маєте право на отримання цієї допомоги.
Потрібно зазначити, що допомога надається застрахованій особі, члену її сім’ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.
Важливо сказати, що звернутися за призначенням допомоги на поховання можна в будь-який час (оскільки терміни давності для звернення за допомогою не встановлені). При цьому розмір допомоги визначатиметься виходячи з дати смерті, а не на дату звернення за нею.
Для безробітних
Статтею 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснили поховання.
Потрібно зазначити, що у разі смерті безробітного інваліда або особи, яка перебувала на його утриманні, за вибором осіб, які здійснювали поховання, виплачується допомога на поховання за Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» або допомога на поховання чи відшкодування витрат на поховання за іншими законодавчими актами.
Допомога на поховання виплачуються, якщо звернення щодо її отримання надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.
Для пенсіонерів
Відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера.
При цьому не має значення вік та вид пенсії, яку отримував пенсіонер, оскільки в деяких випадках для призначення пенсії вік особи, якій має бути надана пенсія, не враховується: пенсія по інвалідності, пенсія за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення та інші. Крім того, деяким особам скорочено пенсійний вік на 5 або 10 років: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці, водіям місцевого пасажирського транспорту тощо.
Для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві
Статтею 21 Закону №1105 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності» передбачено, що у разі смерті потерпілого Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань зобов’язаний у встановленому законодавством порядку:
1) своєчасно і в повному обсязі виплатити одноразову допомогу особам, що перебували на утриманні померлого;
2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг.
Для осіб, які не досягли пенсійного віку на момент смерті, не працювали, не переубвали на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні
Постанова КМУ «Про затвердження порядку надання допомоги на поховання деяких категорій осіб виконавцю волевиялення померлого або особі, яка зобов’язалася поховати померлого» № 99 від 31.01.2007 року передбачає що допомога надається за останнім місцем проживання померлого з коштів місцевого бюджету.
Допомога на поховання надається в день звернення за нею протягом шести місяців після смерті особи, у розмірі встановленому на день смерті.
Куди звертатися за допомогою
Для застрахованих осіб
Допомога на поховання надається за основним місцем праці застрахованої особи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.
Для безробітних
Допомога на поховання повинна бути виплаченою у центрі зайнятості за місцем його реєстрації безробітного за рахунок коштів Фонду соціального страхування України на випадок безробіття.
Для пенсіонерів
За допомогою на поховання пенсіонера необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду за місцем проживання пенсіонера (незалежно від того — знаходився він у трудових відносинах на момент настання смерті чи ні).
Для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві
Допомога на поховання для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві виплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Для осіб, які не досягли пенсійного віку на момент смерті, не працювали, не переубвали на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні
За допомога на поховання необхідно звернутися до місцевих органів влади за останнім місцем проживання померлого.
Перелік документів необхідних для отримання допомоги
Для застрахованих осіб.
Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану.
Допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи.
Довідку про перебування померлого чоловіка на Вашому утриманні надає ЖЕК за місцем проживання. За отриманням такої довідки Ви також можете звернутися до відповідного управління житлово-комунального господарства, виконавчого органу райради (міськради).
Надання ЖЕК довідок про перебування особи на утриманні передбачено ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.99 р. N 1105.
Для безробітних
Допомога на поховання виплачується на підставі заяви та документів, які:
підтверджують факт смерті безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (довідка про смерть);
засвідчують факт перебування особи на утриманні безробітного;
засвідчують особу, яка здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу).
Для пенсіонерів
Допомога на поховання виплачується на підставі заяви та документів, які:
підтверджують факт смерті безробітного чи особи, яка перебувала на його утриманні (довідка про смерть);
засвідчують особу, яка здійснила поховання (паспорт або інший документ, що посвідчує особу).
Для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві
Для одноразової допомоги — довідка про середню заробітну плату померлого за останні 6 календарних місяців роботи.
Для відшкодування витрат на поховання — оригінали платіжних документів (чек, квитанція тощо) про витрату коштів під час поховання померлого
Для осіб, які не досягли пенсійного віку на момент смерті, не працювали, не переубвали на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні
Допомога на поховання виплачується на підставі заяви, паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу виконавця волевиялення померлого або особи, яка зобов’язалася поховати померлого та довікди про смерть.
Розмір допомоги на поховання
Для застрахованих осіб
Допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму.
Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 16.11.2011 № 55 «Про встановлення розміру допомоги на поховання» по страхових випадках, які настали з 1 січня 2012 року, допомога на поховання надається за рахунок коштів Фонду у розмірі 2200 гривень. По теперішній час розмір допомоги залишається незмінним.
Для безробітних
Допомога на поховання у разі смерті безробітного виплачується особам, які здійснили поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.
Для пенсіонерів
У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Для осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві
Одноразова допомога розраховується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань виходячи з середньої заробітної плати померлого. Витрати на поховання здійснюються в межах норм.
Потрібно зазначити, що на підставі п. 6 Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. №826, розмір і процедура проведення і обліку витрат на поховання і пов’язаних з цим ритуальних послуг встановлюються правлінням Фонду для обласних управлінь його виконавчої дирекції на диференційованій основі відповідно до фінансових можливостей і місцевих умов за поданням виконавчої дирекції Фонду. Граничні розміри витрат на поховання потерпілого і пов’язаних з цим ритуальних послуг затверджені постановою правління Фонду від 6 березня 2006 року N 13.
Для осіб, які не досягли пенсійного віку на момент смерті, не працювали, не переубвали на службі, не зареєстровані у центрі зайнятості як безробітні
Розмір допомоги на поховання встановлюється органом місцевого самоврядування виходячи з вартості ритуальних послуг.
Допомога на поховання за рахунок коштів підприємства
Матеріальна допомога на поховання померлого працівника може бути надана за розсудом роботодавця.
Відповідно до Податкового кодексу України допомога може надаватися роботодавцем померлого платника податків як у грошовій формі, так і у вигляді оплати послуг сторонніх організацій (ритуальних послуг, оплата автотранспорту). Для її отримання необхідна заява, копія свідоцтва про смерть і наказ роботодавця.
У разі виплати допомоги роботодавцем своєму працівнику на поховання померлого родича або поховання колишнього працівника (не за останнім місцем роботи), сума допомоги підлягає оподаткуванню на загальних підставах.
Нормативно-правові документи, які можуть бути корисними щодо призначення і виплати допомоги на поховання
1. Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
2. Закон України від 18.01.2001 р. №2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням».
4. Закон України від 02.03.2000 р. №1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
5. Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності».
Tags: 2013, допомога на поховання, порядок звернення, розмір
Питання захисту прав потерпілих від аварії на ЧАЕС є важливим аспектом здійснення державою своїх зобов’язань у сфері забезпечення соціально-економічних прав в Україні. На жаль, держава вже багато років не виконує законодавчі положення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Така ситуація існує тривалий час. Фактично змін не відбувається. А відповідно продовжується порушення прав цих людей.
Так, відповідно до статті 39 та статті 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсіонери, які проживають в зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають право на підвищення до пенсії, а також право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Однак внаслідок невірного застосування положень закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вищезазначені виплати здійснюються громадянам в значно меншому обсязі.
Пенсійний фонд масово відмовляє громадянам в здійсненні перерахунку пенсійних виплат відповідно до діючого закону, посилаючись на нормативні акти, що мають меншу юридичну силу або визнані неконституційними рішенням Конституційного суду. Через порушення права на отримання гарантованих законом виплат, громадяни вимушені масово звертатися до суду. Неправомірність дій Пенсійного фонду була визнана значною кількістю судових рішень по цьому питанні на користь позивачів.
Потрібно зазначити, що дії Пенсійного фонду суперечать статтям 39, 51 та 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», частині 2 статті 19, статті 152 Конституції України, Рішенню Конституційного суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, статті 19 КАС України.
Про проблему з порушенням соціальних прав громадян в Україні говорить і те, що на розгляді в судах зараз знаходиться близько 20 тисяч справ щодо соціальних виплат. За інформацією озвученою в ЗМІ лише з початку 2011 року до Вищого адміністративного суду України було передано з Верховного суду України 11300 таких справ. У багатьох випадках порушення стосуються пенсійних прав громадян.
Найбільш поширеною причиною невиконання своїх зобов’язань у цій сфері державні органи визначають відсутність бюджетних коштів на виплати чорнобильцям. І внаслідок цього урядом пропонується вирішити цю ситуацію шляхом передачі Кабміну права встановлювати розміри соціальних виплат чорнобильцям. А, відповідно, у проекті закону України «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду» передбачається виключити конкретні цифри із положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ці зміни фактично узаконять можливість держави і надалі виплачувати чорнобильцям мізерні суми, уникаючи будь-якої відповідальності за порушення соціально-економічних прав цих людей.
В цьому контексті, важливо зазначити, що сьогодні відбувається Донорська конференція зі збору коштів на фінансування чорнобильських проектів. І як заявив Президент України Віктор Янукович на цій конференції зібрано близько 500 млн євро. Але навряд чи під час її проведення піднімалось питання величезної проблеми невиконання державою своїх соціальних зобов’язань перед чорнобильцями. І зрозуміло, що ці кошти підуть на інші цілі, а люди, які безпосередньо постраждали від катастрофи, залишаться на одинці із своїми проблемами і з примарними шансами добитися справедливості.
Водночас цей захід підтверджує те, що держава спроможна знайти кошти для того, щоб забезпечити виконання вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але судячи по всьому для держави набагато легше обмежити соціальні гарантії ніж добитись реального їх виконання.
Tags: 2011, чорнобильці
У своїх практиці дуже часто стикаюсь із такою ситуацією, коли є кінцеве рішення суду щодо виплати, перерахунку пенсії, допомоги на дітей, виплат чорнобильцям тощо, але держава фактично ігнорує його виконання. В більшості випадків держава посилається відсутність бюджетних коштів передбачених для виконання цього рішення суду.
В таких випадках вартує знати, що якщо не виконується рішення суду, яке стосується захисту ваших цивільних прав і обов’язків, то ви можете подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини).
Слід зауважити, що у справі “Півень проти України” Європейський суд констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків. У справі “Шмалько проти України” Європейський суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу.
За загальним правилом перед цим вам потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. І у випадку, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.
Водночас у випадку, якщо боржник є органом влади, і саме це трапляється, коли суд приймає рішення щодо неправильного нарахування Вам різноманітних допомог, виплат, пенсій, то у вас немає ефективних засобів захисту вашого права. У такому випадку ви можете відразу звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою вашого права на справедливий суд.
Для звернення до Європейського суду з прав людини необхідно заповнити українською чи російською мовою відповідний формуляр. Звернення є безкоштовним. З процедурою подання такої заяви можна ознайомитися тут: http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1156768908
Потрібно зазначити, що кожен громадянин або юридична особа має право звернутись до Європейського суду з вимогою матеріальної компенсації за бездіяльність та неналежне виконання рішення державного суду. Як правило, кожне рішення Європейського суду, у якому констатується порушення положень Конвенції, зобов’язує державу забезпечити справедливе відшкодування заявнику його витрат. Відповідно до положень ст. 41 Конвенції, якщо Європейський суд визнав факт порушення Конвенції або протоколів до неї i якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову компенсацію, Суд у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.
Tags: 2011, Європейський суд з прав людини, діти війни, допомога на дітей, заява в європейський суд з прав людини, пенсія, Щербатюк
Є багато проблем у соціально-економічній сфері в Україні на які держава просто закриває очі. Одна із таких проблем це доплати до пенсії для дітей війни. З часу прийняття закону, який запроваджував цей вид допомоги він фактично ні разу державою на виконувався. З 2007 року держава не може забезпечити фінансування гарантій, які закладені у законі про соціальний захист дітей війни або запровадити конкретний механізм реалізації законодавчих положень.
І як наслідок, сьогодні маємо масштабну проблему, коли величезна кількість пенсіонерів заполонили суди намагаючись відстояти ті копійки, які для них передбачені у законі. І суди враховуючи законність вимог цих людей приймають позитивні рішення щодо захисту їх прав. Але потрібно зазначити, що судова система виявилась неготовою до такої кількості звернень дітей війни і на сьогодні суди завалені цими позовами. Суди перетворилися на місця паломництва літніх людей, місця постійних їх зустрічей і чергових розчарувань у спроможності держави забезпечити виконання своїх обіцянок.
А що держава робить для того, щоб вирішити цю проблему. На перший погляд нічого. Але якщо придивитись до тих законодавчих ініціатив, які виходять із уряду, то можна сказати про те, що держава намагається встановити ручне керування цими виплатами. І в такий спосіб фактично нівелювати ті соціальні гарантії, які є на сьогодні у законі.
Зокрема, це визначено у проекті закону про гарантії виконання рішення суду, який на початку цього року був поданий до Верховною ради. В цьому документі передбачається, що розмір доплати до пенсії дітям війни вже буде встановлено не у законі, як це є зараз, а буде встановлюватись урядом. Зрозуміло, що у цьому випадку уряд буде керуватися тими фінансовими ресурсами, які держава буде виділяти на ці цілі. І встановлювати такий розмір, який необхідний буде уряду на той чи інший момент часу.
А враховуючи відсутність фінансування цих пільг навіть сьогодні, коли закон чітко встановлює їхній розмір і у кожного є можливість захистити свої права у суді, то цілком очевидним є те, що пропонований Кабінетом міністрів України вихід із ситуації є способом, не виконуючи записані у законі соціально-економічні гарантії, і не вирішуючи цю проблему по суті, уникати відповідальності за їхнє невиконання.
P.S. Для тих, хто має намір добиватися справедливості відстоюючи свої права, викладаю зразки необхідних документів для захисту Ваших прав.
Tags: діти війни, типовий позов, Щербатюк
(Для початку подаємо запит до Пенсійного фонду)
Управління Пенсійного фонду України
в _________________________________________
Адреса: _______________________________
Заявник: ПІБ
Адреса
ЗАЯВА
про надання інформації
Я, , року народження, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.
Згідно зі статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни», з 1 січня 2007 року мені повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У зв’язку з наведеним вище, прошу Вас здійснити нарахування належної мені – як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за
2007-2011 роки та забезпечити її виплату.
Крім того, прошу повідомити, який розмір щомісячної соціальної допомоги у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни», виплачувався мені, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2.007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, 01.01.2011 року по ___________ року.
______________ року підпис
(Після отримання відповіді на запит подаємо до суду заяву
про поновлення строків та позовну заяву)
___________________________________________ (Назва районного суду куди подається позов)
__________________________________________ (адреса)
Позивач: ПІБ особи
Адреса
Відповідач : Управління Пенсійного фонду України
в ____________________________________________
Адреса ____________________________________
ЗАЯВА
про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду
Відповідно до статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Управління Пенсійного фонду України здійснювало мені нарахування самостійно. Я не є спеціалістом в області соціального захисту, не зобов’язаний проводити перевірку розрахунків відповідача, який є органом одним з органів, уповноваженим на виконання функцій державного управління, і я не проводив таку перевірку. При цьому я вважав, що управління діє у відповідності до вимог законодавства. Крім того, управління здійснює всі виплати в цілому, без їх розмежування і мені не було достеменно відомо яка сума виплачується мені в якості соціальної допомоги, як дитині війни.
Про належні мені як дитині війни виплати мене повідомлено не було, тому про факт порушених моїх прав стало відомо лише після отримання відповіді з Управління Пенсійного фонду України в ________________________. На підставі викладеного та керуючись ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПРОШУ:
відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007р. по ____________р. (ця дата має бути за 6 місяців до подачі позову наприклад якщо Ви звернулися з позовом до суду 1.01.2011 року, то відповідно потрібно зазначити 1.06.2010 року)
Додатки:
1. Копія листа про надання інформації.
2. Копія відповіді управління ПФУ в ______________________
3. Копія заяви і додатками для відповідача.
_________________ р. Підпис
_________________________________
___ (Назва районного суду куди подається позов)
__________________________________________ (адреса)
Позивач: ПІП _________________
Адреса_________________________
Відповідач: Управління Пенсійного фонду України
__________________________________
Адреса: __________________
тел.: _______________
АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про зобов’язання доплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни
У відповідності до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року (далі – Закон) я є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 Закону, з 01.01.2006 року мені повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України “Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.
Мною ___________________ р. було направлено письмове звернення до відповідача з запитом про фактично здійснені виплати и з вимогою здійснити нарахування належної мені – як дитині війни, соціальної державної допомоги у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за 2007-2011 роки та забезпечити її виплату.
Не зважаючи на те, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач, діючи, як орган владних повноважень, відмовив мені у моєму гарантованому ст. 6 Закону праві, посилаючись на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. (відповідь Управління Пенсійного Фонду додається).
Вважаю, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті 3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Також важливо зазначити, що ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. було беззаперечно визначено, що “Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів… законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює суперечності у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними, мають використовуватися окремі закони”.
Відповідно до позиції Європейського Суду у справах “Кечко проти України”, “Бурдов проти Росії”, № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ (mutatis mutandis), Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання соціальної допомоги, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Тобто, з врахуванням зазначених норм Конституції України і Рішень Конституційного суду України, зміна Законом України вiд 14.06.2011 р. № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” розмірів виплат, встановлених ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” на 2011 рік є явно неконституційною. А з врахуванням зазначеної позиції Європейського суду – також і такою, що не відповідає нормам міжнародного права, схваленим Україною, зокрема не відповідає вимогам Європейської “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” і протоколів до неї.
Таким чином, відмова Відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті мені соціальної державної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України, порушує мої права на соціальний захист.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня — 380 гривень, з 1 квітня — 406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить : з 1 січня — 470 гривень, з 1 квітня — 481 гривень, з 1 липня -481 гривні, з 1 жовтня — 498 гривень.
Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік»- прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня — 498 грн., з 1 листопада — 573 грн.
Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня — 695 грн., з 1 квітня — 706 грн., з 1 липня — 709 грн., з 1 жовтня — 723 гривень, з 1 грудня — 734 гривень.
Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2011 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня — 750 гривень, з 1 квітня — 764 гривні, з 1 жовтня — 784 гривні, з 1 грудня — 800 гривень.
| З 1.07.2007 по ______________ року становить | |||||||||
| Місяць | 2007 | 2008 | Часткова сплата за 2008 | 2009 | Часткова сплата за 2009 | 2010 | Часткова сплата за 2010 | 2011 | Часткова сплата за 2011 |
| Січень | 380 | 470 | 47 | 498 | 49,8 | 695 | 49,8 | 750 | 49,8 |
| Лютий | 380 | 470 | 47 | 498 | 49,8 | 695 | 49,8 | 750 | 49,8 |
| Березень | 380 | 470 | 47 | 498 | 49,8 | 695 | 49,8 | 750 | 49,8 |
| Квітень | 406 | 481 | 48,1 | 498 | 49,8 | 706 | 49,8 | 764 | 49,8 |
| Травень | 406 | 481 | 48,1 | 498 | 49,8 | 706 | 49,8 | ||
| Червень | 406 | 481 | 48,1 | 498 | 49,8 | 706 | 49,8 | ||
| Липень | 406 | 482 | 48,2 | 498 | 49,8 | 709 | 49,8 | ||
| Серпень | 406 | 482 | 48,1 | 498 | 49,8 | 709 | 49,8 | ||
| Вересень | 406 | 482 | 48,1 | 498 | 49,8 | 709 | 49,8 | ||
| Жовтень | 411 | 498 | 49,8 | 498 | 49,8 | 723 | 49,8 | ||
| Листопад | 411 | 498 | 49,8 | 573 | 49,8 | 723 | 49,8 | ||
| Грудень | 411 | 498 | 49,8 | 573 | 49,8 | 734 | 49,8 | ||
| Загальна сума | 4809 | 5793 | 579,3 | 6126 | 597,6 | 8510 | 597,6 | ? | ? |
((4809+5793+6126+8510+ ? * 0.30)-(579.3+597,6+597.6+ ?) = ________ГРН.___КОП.
Вважаю, що відповідач повинен донарахувати і виплатити мені недоплачні суми.
Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”, серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено саме на органи Пенсійного фонду України, в тому числі – на відповідача.
Таким чином має місце протиправна бездіяльність відповідача по нарахуванню і виплаті мені соціальної допомоги, як дитині війни, у належному розмірі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 2 ст. 3, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду Україні від 9.09.2010 року у справі 1-40/2010, ст.ст. 8, 9, 94, 99, 100, 102, 158, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,
прошу:
1. прийняти позовну заяву до розгляду.
2. у разі, якщо суд вважає строк мого звернення до адміністративного суду з позовними вимогами понад 6 місяців пропущеним, прошу поновити цей строк;
3. визнати протиправними недоплату Управлінням Пенсійного фонду України в ___________________ належних мені, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно зі статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відмову відповідача у нарахуванні і виплаті мені цієї щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007, 2008, 2009, 2010 і ___________ місяці 2011 року;
3. зобов’язати відповідача – Управління Пенсійного фонду України в ________________________ провести перерахунок призначених виплат, згідно з статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру 30 (тридцять) відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до норми ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, і виплатити мені недоплачені, як дитині війни, суми щомісячної державної соціальної допомоги за 2007, 2008, 2009,2010 роки і _________ місці 2011 року і до дати набрання сили Постановою суду;
3. стягнути з відповідача на мою користь суму сплачених мною судових витрат (держмито);
4. позов прошу розглянути без моєї участі.
Додатки:
1. копія паспорта позивача,
2. копія пенсійного посвідчення;
3. лист-відмова відповідача;
4. квитанція про сплату державного мита;
5. копія позову з копіями додатків.
Позивач _________________ __________________ 2011 року
Примітка: У зв’язку із прийняттям Закону України вiд 14.06.2011 р. № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” в зразок позову внесено доповнення.
Tags: 2011, вiд 14.06.2011, діти війни, Державний бюджет України на 2011 рік, позовна заява 2011, типовий позов
7 квітня 2011 року Президент підписав Закон України «Про внесення зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо виплати допомоги при народженні дитини.
Ці зміни передбачають корегування розміру допомоги при народжені дитини. Зокрема, збільшується загальний розмір цієї допомоги. Водночас дуже незначно збільшиться сума допомоги, яка виплачується одноразово, а розмір тієї частини допомоги, яка сплачується періодично навіть зменшується за рахунок того, що значно продовжується строк виплати цієї допомоги.
Детально із розміром і порядком виплати цієї допомоги можна ознайомитись тут:
Щодо інших видів допомог передбачених ЗУ «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» то детальнішу інформацію Ви можете знайти тут:
Допомога одиноким матерям:
http://i-law.kiev.ua/?p=183
Допомога по догляду до 3 років:
http://i-law.kiev.ua/?p=154
Допомога по вагітності та пологам:
http://i-law.kiev.ua/?p=85
Тема особливостей випробувального строку при прийняті на роботу набуває дедалі більшої актуальності в Україні. Особливо в контексті досить поширеної негативної практики щодо найму працівників і звільнення їх одразу після закінчення випробувального терміну, як таких, що не пройшли випробування, або не відповідають займаній посаді. Це дозволяє окремим підприємствам і організаціям практично задарма користуватися працею зазвичай молодих працівників, яких можна звільнити з мінімальними компенсаціями зі сторони роботодавця.
Важливо також зазначити, що проектом Трудового кодексу передбачається збільшення випробувального строку з трьох до шести місяців, що може ще більше сприяти поширенню цієї незаконної практики.
У зв’язку із цим важливо виділити основні рекомендації для осіб, які проходять випробувальний строк.
В першу чергу необхідно щоб особа була відповідно до законодавства оформлена на випробувальний строк. Потрібно зазначити, що всі умови роботи, в тому числі питання випробувального терміну, фіксуються в трудовому договорі. Навіть якщо з працівником не було укладено договір у письмовій формі, це не означає, що співробітник ніяк не пов’язаний з компанією. Трудовий договір вважається укладеним, якщо співробітник приступив до роботи з відома або за дорученням роботодавця або його представника.
Роботодавець зобов’язаний оформити з співробітником договір не пізніше трьох робочих днів з дня фактичного допущення працівника до роботи — неважливо, знаходиться людина на випробувальному терміні або вже пройшов його. Наявність трудового договору це головний аргумент працівника в боротьбі за права. Не маючи цього документа на руках, ви можете зіткнутися з проблемами після закінчення випробувального терміну.
По друге важливо пам’ятати строки протягом яких особа може проходити випробування. На сьогодні, згідно із Кодексом законів про працю, тривалість випробувального строку не може перевищувати три місяці. Для керівників організацій та їх заступників, головних бухгалтерів та їх заступників, керівників філій робиться виключення: таким співробітникам може бути призначено випробування в шість місяців. При укладенні трудового договору на термін від двох до шести місяців випробування не може перевищувати двох тижнів.
По третє потрібно зазначити, що існують певні групи випробування для яких не встановлюється. Зокрема, це стосується при прийнятті на роботу: осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи; вагітних жінок. Крім того, випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію.
Важливо також розуміти, що є незаконною пропозиція роботодавця щодо меншої зарплати під час випробувального терміну в порівнянні з тією, яку співробітник буде отримувати після проходження випробування. Експерти радять відразу домовлятися з роботодавцем з приводу розміру зарплати: якщо ви приведете зацікавленому в вас керівнику правильні аргументи, той, найімовірніше, погодиться на ваші умови. Водночас запасатися доказами потрібно заздалегідь. Один з найпростіших способів — зберегти й завірити в нотаріуса оголошення про вакансії, де вказано розмір обіцяної вам зарплати.
І на кінець потрібно підкреслити, що якщо роботодавець незадоволений особою, яка проходить випробування, він має право її звільнити. Але у такому випадку адміністрація підприємства, установи чи організації зобов’язана повідомити про це співробітника письмово не пізніше, ніж за три дні до закінчення випробувального терміну. У повідомленні має бути зазначено причини звільнення. Важливо пам’ятати, що вихідна допомога працівнику у цьому випадку не виплачується. Водночас працівник може оскаржити в суді як рішення роботодавця, так і недотримання ним процедур звільнення. А отже, важливо бути уважними протягом всього випробувального терміну. Якщо у вас виникають складності, не лінуйтеся писати службові записки. Ставте до відома керівника, якщо у вас не виходить якесь завдання, із поясненням основних причин цих труднощів. Все це може стати корисним при судовому захисті Ваших прав.
Tags: випробувальний строк, проект трудового кодексу, Щербатюк
Справедливість — моральна якість та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло. Одним така моральна якість притаманна, іншим – ні. У Львівському районному суді два служителі Феміди в двох абсолютно аналогічних справах прийняли абсолютно протилежні рішення. Один суддя захистив багатодітну родину від свавілля державних органів, інший же у захисті відмовив.
На початку осені 2010 року сім’ям, які утворені шляхом повторного шлюбу одного з батьків та спільного виховання трьох і більше дітей від попередніх шлюбів без їх усиновлення почали відмовляти у внесені у реєстр багатодітних сімей. А також у видачі відповідного посвідчення, яке є документом на підставі якого надаються пільги для таких родин.
В таку ситуацію потрапили і дві львівські родини, які звернулися до державних органів аби здобути статус багатодітних та отримали відмову.
Підставою відмови стало роз’яснення Міністерства юстиції України від 5 травня 2010 року №4254-0-26-10-21 від 25.05.2010 року.
Відповідно до вищезазначеного листа багатодітною є сім’я, в якій виховується троє і більше дітей (рідних, усиновлених та дітей, над якими встановлено опіку чи піклування). А отже, згідно із цього роз’яснення випливає те, що більше не вважаються багатодітними сім’ї утворені шляхом повторного шлюбу одного з батьків та спільного виховання трьох і більше дітей від попередніх шлюбів без їх усиновлення.
Тим не менш, суддя, який захистив багатодітну родину в своїй постанові відзначив, що в статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що багатодітна сім’я — сім’я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Таким чином не має підстав щоб сім’ї, які утворені шляхом повторного шлюбу одного з батьків та спільного виховання трьох і більше дітей від попередніх шлюбів без їх усиновлення, виключити із категорії багатодітних сімей.
Інший же суддя в своїй постанові послався на позбавлене здорового глузду роз’яснення Мінюсту. І цинічно позбавив багатодітну родину права на отримання пільг.
Цікаво, що з цього приводу УГСПЛ зверталася до з Міністерство юстиції, й отримала відповідь, що вони насправді не робили висновку стосовно категорій сімей, які не відносяться до багатодітних сімей. А відповідальність за все, це неподобство несе Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту. Крім того, Мінюст зазначив, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, і що вони мають лише роз’яснювальний характер.
Тож маємо два протилежних рішення судів. Обидва вони чекають на рішення апеляції. Сподіваємось така моральна якість як справедливість притаманна суддям цієї інстанції.
Tags: багатодітні, Щербатюк