Хто придумав не реєструвати дітей, які були народжені не в пологовому будинку? Хто зекономив на матерях, які народили чи народять вдома? Хто хоче затягати молодих батьків по судах? Правильна відповідь — Міністерство юстиції України.
В багатьох засобах масової інформації з’явилося повідомлення про те, що відтепер в Україні, діти, які були народжені не в пологовому будинку, реєструватися не будуть, за винятком екстрених випадків. Домашніх дітей, які з’явилися на світ без зайвих свідків, тягатимуть по судах. Виняток робитимуть тільки тим, хто справді просто не встиг доїхати до пологового. Отримати свідоцтво про реєстрацію дитини зі старим пакетом документів — довідкою від педіатра та заявами від двох свідків — більше не вдасться.
До вашої уваги коментар Максима Щербатюка, юриста Української Гельсінської спілки з цього питання:
«Потрібно зазначити, що змінами, які були внесені Міністерством юстиції у Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні було виокремлено окрему групу матерів, які обмежуються у своїх правах на реєстрацію своєї дитини.
Зокрема, якщо раніше жінки, які народжували дома мали можливість зареєструвати свою дитину на підставі медичної довідки і заяви двох свідків присутніх при пологах, то тепер вони такого права позбавлені і змушені добиватися реєстрації своєї дитини через суд.
Таке виокремлення видається незрозумілим і невмотивованим, зважаючи, на досить поширену в Україні, як і у багатьох інших країнах, практику народження дітей у домашніх умовах. По суті для цих матерів безпідставно створюються додаткові перешкоди у реалізації ними своїх прав, тобто є підстави говорити про їх дискримінацію при внесенні відповідних змін до законодавства.
З іншої сторони, народженні дома діти, фактично зависають у повітрі (залишаючись безправними) до часу коли батьки зможуть і схочуть пройти доволі тривалий судовий процес щодо їх реєстрації. І тут так само потрібно говорити про порушення прав цих дітей, які протягом тривалого часу не будуть зареєстровані.
Однозначно від цього нововведення виграє державний бюджет, оскільки на таких дітей до їх реєстрації неможливо отримати жодного виду допомог, які передбачені законодавством для сімей з дітьми. Також не можливо буде отримати пільги, як багатодітна сім’я, якщо ця дитина буде третьою у сім’ї».
Останнім часом досить популярними є розмови про необхідність будівництва доступного житла в Україні. Заявляється, що це дасть можливість працівникам бюджетної сфери покращити свої житлові умови. Зокрема, нещодавно Голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов пообіцяв забезпечити киян доступним житлом.
Але що насправді криється під цими обіцянками ? Так програма будівництва доступного житла в Києві на 2010-2017 роки передбачає зведення близько 27,7 тисячі квартир за схемами фінансування:» 50х50 «, «70х30» та «50х30х20». Потрібно зазначити, що за програмою «Доступне житло», коли державою компенсується половина вартості квартири, можуть розраховувати лише працівники бюджетної сфери.
А щодо більшості тих людей, які стоять на квартирному обліку держава готова оплатити 30% вартості житла. Решта 70% ці люди повинні сплатити із своєї кишені.
Тут потрібно зазначити, що тільки рік назад коли тільки почала діяти міська програма «Доступне житло» мова йшла про 100% державної оплати.
Також важливо відмітити, що за інформацією видання «Дело», для купівлі середньостатистичної однокімнатної квартири в Києві вартістю 600 тисяч гривень і із середньою заробітною платою в 3 тисячі гривень, на квартиру доведеться збирати близько 12 років. (70% з вартості квартири — 416 тисяч гривень). Щоб купити квартиру в Києві за 2 роки, українець повинен заробляти щонайменше 20 тисяч гривень. Складно в цьому випадку говорити про забезпечення «доступності» житла, але цим не особливо переймаються державні чиновники.
Допомогти людям в такій ситуації могло б іпотечне кредитування. Але на сьогодні умови кредитування настільки жорсткі, що далеко не кожен покупець зможе їм відповідати, а відсотки настільки високі, що мало хто на них погодиться .
Крім того, дуже ймовірним є те, що відсутність відкритого списку претендентів, а також жорсткі умови надання цього «доступного житла» будуть сприяти тому, що нечисті на руку державні чиновники будуть прагнути отримати «своє», що також буде перешкодою навіть для тих, хто зможе назбирати ці досить не малі кошти.
Зрозумілим є те, що держава має здійснювати конкретні кроки задля того, щоб забезпечувати доступність житла для людей, які не можуть «потягнути» ринкові ціни. Це є важливим для реалізації положень Конституції України щодо належного рівня життя. Водночас ці кроки, які пропонуються зараз є більше кроком назад у порівнянні з тим, про що говорилось ще у минулому році. І цілком очевидно, що вони не зможуть вирішити проблеми доступності житла.
Класна штука, рекомендую!
Кожному з нас хочеться створити у своєму будинку неповторну атмосферу затишку та тепла, гармонії і максимального комфорту. Але не кожен пам’ятає, що квартира, будинок має у своїй суті щось жіноче, тонке. Недарма, саме жінці з давніх часів передано домашнє господарство, домашнє вогнище.
Квартира – вона як жінка, може бути розкішною, доглянутою, витонченою. А може бути простачкою, позбавленою смаку та неохайною. В радянські часи весь наш побут був універсальний і спрощений: позбавлені смаку шпалери, фіранки та однакові табуретки були в кожному будинку. Весь район, а іноді і місто, закуповувався в одному і тому ж господарському магазині, квартири були схожі на двойняшех-дурнушек, одягнених в одну і ту ж форму. Але пройшли ті часи, і сьогодні з’явилося багато магазинів і виставкових залів, у яких представлені кращі дизайнерські роботи з ремонту: як у квартирі, так і в окремому будинку. Приївшіся всім шпалери все більше замінює сучасний розпис стін. І сьогодні ми можемо «одягнути» свою улюблену квартиру у будь-що тільки захочемо, прикрасити її так, як ніхто інший.
Настінний розпис це ручна робота і ніхто інший, ніколи не зможе похвалитися таким же візерунком або малюнком як у вас вдома. А головне, ви можете самі або за допомогою художника вибирати стиль свого будинку, вигадувати, фантазувати. Розпис стін включає в себе і розпис орнаментом, і імітацію старого каменю, а також окремі малюнки на стінах, фризи над дверима і навіть розпису-обманки. Це непоганий спосіб приховати недоліки вашої квартири. За допомогою настінного живопису ви можете візуально збільшити або зменшити площу кімнати, коридору. За допомогою розпису можна приховати навіть помилки, допущені при будівництві вашого будинку. Так подаруйте ж своїй улюбленій квартирі безмежний політ фантазії і одягніть її в кращі наряди.
Можливо я вам в цьому допоможу! Я пропоную послуги художника який створить в вашій оселі індивідуальність і змінить вашу буденність. Це можуть бути різні зображення, лише б вони відповідали статусу приміщення і загальній концепції декору. Розпис стін підходить практично для будь-якого приміщення: кабінету, спальні, дитячої, вітальні, холу, кухні, ванни, басейну, магазину, офісу, клубу, ресторану, кафе і т.д.
Весь розпис ручної роботи, без наклейок, аерографа і т.д. Кожний малюнок підбирається індивідуально.
Запрошую на мій сайт де Ви можете знайти більше про цей напрямок і про мене.
Tags: художній розпис стін
У січні 2011 року набув чинності Закон України «Про захист персональних даних», мета якого — забезпечити захист персональної інформації про людину. Закон мав сприяти тому, щоб інформація про людину була максимально захищена. Водночас, що ми маємо на практиці ?
Підприємства і організації прочитавши вимоги закону, зрозуміли, що вся інформація яка в них є щодо працівників є персональними даними цих людей. І для того, щоб законно оперувати цими даними їм необхідно швидко отримати згоду працівників на використання цієї інформації.
Підприємства вимагають доступу до персональних даних працівників
І дуже багато підприємств вирішили отримати згоду на використання інформації щодо працівників, включаючи дані про здоров’я, майновий стан тощо. Фактично нічого не пояснюючи людям, комерційні структури вимагають підписання цієї згоди, а також зобов’язують повідомляти про будь-які зміни у персональних даних. Видаються конкретні розпорядження щодо змушення керівників підрозділів на збирання цих документів.
Хочете приклад? Будь ласка. В одному з найбільших київських підприємств АЕК «Київенерго» було видано розпорядження для дирекцій та керівників підрозділів сформувати список працівників з підписом про надання згоди на внесення персональних даних до бази даних.
У додатку до цього розпорядження є безпосередня форма згоди, де вказано: «Відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» я надаю дозвіл на збирання персональних даних, занесення до бази, обробку (у тому числі інформації, що стосується стану здоров’я), безстрокове зберігання, право на передачу відповідно до вимог чинного законодавства даних третім особам (розпорядникам баз, правоохоронними органам тощо) та зобов’язуюся надавати документи у разі зміни моїх персональних даних».
Чому працівники надають згоду на надання персональної інформації
Потрібно зазначити, що люди підписують таку згоду. Хто з остраху перед керівництвом, хто через можливість скорочення, хто через відсутність інформації, що ця згода несе, хто через інші причини. Але, як наслідок, все це веде до того, що підприємства і організації отримують фактично безмежний доступ до персональної інформації своїх працівників, у тому числі найуразливішої. А отже замість захисту персональної інформації ми отримуємо зворотній результат.
Як вам може нашкодити ваша власна компанія, якщо ви передали їй персональні дані
Ніхто не може дати гарантій, що при надані цієї згоди компанія не передасть інформацію про стан здоров’я працівника страховикам, які здійснюють медичне страхування і як наслідок буде піднятий страховий тариф для цього працівника. Або інформація про його майновий стан скажімо буде передана колекторам, які на підставі цієї інформації будуть здійснювати стягнення боргів. І це вже конкретно матиме вплив на життя людини і її власність. І це лише невелика частика загроз, що можуть виникнути у зв’язку із підписання згоди про передачу всієї персональної інформації. Небезпек набагато більше.
Зрозуміло, що людина може відмовитися від підписання згоди на внесення, збереження і передачу всієї її персональної інформації, але рівень правої свідомості людей в Україні на жаль не високий і це сприяє тому, що персональні дані людини стають незахищеними.
Маєте візитівки ділових партнерів? Порушуєте закон!
Ускладнюють ситуацію і проблеми у самому законі «Про захист персональних даних», про які вже дуже довго і безуспішно говорять експерти. Зокрема, у всьому світі під особливим захистом перебувають найвразливіші дані про особу: це майновий стан, релігійна приналежність, політичні погляди, біометричні дані, ідентифікаційний код. Водночас у прийнятому законі до персональних даних віднесена така інформація, як ім’я, телефон, дата народження, які мали б бути загальнодоступними. А відтак будь-яка база клієнтів, список телефонів бізнес-партнерів чи просто стос візитівок підпадають під категорію бази персональних даних та потребують реєстрації. Також варто нагадати, що законом не передбачено будь-якого перехідного періоду, для того, щоб підприємства могли б поступово впровадити вимоги щодо захисту персональних даних.
Ці та інші проблеми фактично нівелюють основні завдання, які ставилися перед законом щодо захисту персональних інформації, показують невідповідність положень цього закону міжнародним стандартам захисту персональних даних.
Tags: персональні дані
Процедура призначення
Кому надається допомога
Право на допомогу мають:
— одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини;
— мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію.
Водночас, якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).
Чи надається допомога у випадку, якщо матір не перебуває в зареєстрованому шлюбі з особою з якою вона веде спільне господарство ?
Потрібно зазначити, що жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, право на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, яка є батьком її дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.
Чи надається допомога на дітей, які перебувають на повному державному утриманні ?
Ні не надається. Водночас якщо дитина, яка перебуває на утриманні в інтернатному закладі за рахунок держави, під час літніх канікул перебуває вдома, зазначена допомога призначається за повні місяці перебування дитини вдома на підставі довідки навчального закладу про те, що дитина в цей час не перебувала на утриманні в інтернатному закладі за рахунок держави.
Куди звертатися за допомогою
Звертатись за призначенням необхідно до органів соціального захисту (УСЗ, совбес) населення по місцю реєстрації отримувача допомоги. Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органі соціального захисту населення за місцем реєстрації.
Важливо врахувати, що допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги.
Перелік документів необхідних для отримання допомоги
Для призначення допомоги вперше на дітей одиноким матерям до органу праці та соціального захисту населення подаються такі документи:
1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;
2) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документ про народження, виданий компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку;
3) копія свідоцтва про народження дитини;
4) довідка про реєстрацію місця проживання матері та дитини. У разі неможливості одержати таку довідку допомога призначається на підставі висновку про початкову оцінку потреб дитини та сім’ї, наданого центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, із зазначенням факту проживання дитини з матір’ю. Якщо дитина навчається за межами населеного пункту, в якому проживає мати, і не перебуває на повному державному утриманні, подається довідка про реєстрацію місця проживання матері та довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування (навчання) дитини.
5) декларацію про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сімї)
6) довідки про доходи на кожного члена сімї
Мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника або соціальну пенсію, подають копію свідоцтва про смерть одного з подружжя та довідку про те, що вони не одержують на дітей зазначені пенсії.
Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.
Що робити у випадку коли особа народила дитину за межами України і не може подати документ, який підтверджує той факт, що вона є одинокою матір’ю?
У цьому випадку рішення про призначення допомоги на дитину такій особі приймається органом соціального захисту населення на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім’ї і документа про народження дитини, легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Чи продовжується виплата допомоги у випадку навчання дитини ?
Якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I — IV рівня акредитації, виплата допомоги на дітей одиноким матерям продовжується на підставі довідки навчального закладу — до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.
Умови припинення виплати допомоги
Виплата цієї допомоги припиняється у разі:
— позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
— позбавлення волі отримувача допомоги за вироком суду;
— скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним;
— реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку;
— надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом;
— смерті дитини;
— смерті отримувача допомоги.
Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі:
— тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;
— відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
— тимчасового працевлаштування дитини.
Виплата допомоги припиняється або зупиняється на підставі поданих обґрунтованих пропозицій органу опіки та піклування чи державного соціального інспектора органу праці та соціального захисту населення з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
Законом не передбачено відмови у призначенні допомоги на дітей одиноким матерям у разі, коли працездатні члени сімї не працюють, не навчаються, не здійснюють догляд.
Строк протягом якого виплачується допомога
Допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I — IV рівня акредитації, — до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.
Кожні шість місяців допомога підлягає перегляду у відповідності до сукупних доходів родини за минулі шість місяців. Для перегляду необхідно звернутися до Управління соціального захисту населення та подати декларація про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сімї).
Розмір допомоги на дитину одинокій матері
Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, а також вищих навчальних закладах I — IV рівнів акредитації, — до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з Методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, що затверджується наказом Мінпраці, Мінекономіки, Мінфіном, Мінмолодьспортом та Держкомстатом.
До складу сім’ї особи, що звертається за призначенням зазначеної допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I — IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах і не мають власних сімей незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.
Таким чином, починаючи з 01.01.2016 року, не має розрізнення і цій допомозі: мінімальна сума та максимальна сума.
Допомога надається, у випадку якщо є різниця між середньомісячним доходом сімї та прожитковим мінімумом для дитини, тобто по суті допомога залежить від доході родини за шість місяців перед зверненням до УСЗ.
Прожитковий мінімум на дитину
| Категорія дітей | 01.01.2019 | 01.07.2019 | 01.12.2019 | |
| Діти віком до 6-ти років | 1626 грн. | 1699 грн. | 1779 грн. |
|
| Діти віком від 6 до 18 років | 2027 грн. | 2118 грн. | 2218 грн. |
|
| Діти віком від 18 років до 23 років | 1921 грн. | 2007 грн. | 2102 грн. | |
Приклад розрахунку:
Сім’я складається з 3 осіб (двоє дітей – 10 та 5 років та мати, яка є одинокою по відношенню до обох дітей), середньомісячний дохід сім’ї – 2500 грн. — на всю родину.
На 1 члена родини середньомісячний дохід складатиме: 2500 грн/3 чоловіка= 833,33 грн.
Середньомісячний дохід визначається на підстві сумування всіх доходів родини за попередні шість місяців перед зверненням за допомогою та діленням суми всіх цих доходів за шість місяців на 6, тобто визначаєте середню суму ваших доходів за один місяць.
Які доходи враховуєте, а які ні, визначено в Методиці: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0112-02
На дитину 5 років визначаємо розмір допомоги одинокій матері: 1626 грн (прожитковий мінімум-показник в таблиці вище) — 833,33 грн= 792,67 грн.
На дитину 10 років визначаємо розмір допомоги одинокій матері: 2027 грн (прожитковий мінімум-показник в таблиці вище) — 833,33 грн= 1193,67 грн.
Отже, на дитину 5 та 10 років така жінка буде отримувати 792,67 грн та 1193,67 грн. відповідно, всі шість місяців. Потім вона поновлює свої доходи в УСЗ і допомогу їй будуть перераховувати вже по новим доходам.
Важливо!
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 р. N 890 внесено наступні зміни:
Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої групи, незалежно від отриманих (неотриманих) доходів до сукупного доходу за кожен місяць враховується дохід на рівні двох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, чинного на відповідний місяць; для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку другої групи, — трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, — чотирьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Розмір допомоги може бути перерахований з місяця подання отримувачем допомоги заяви до закінчення строку її призначення.
Нормативно-правові документи, які можуть бути корисними щодо призначення і виплати допомоги одиноким матерям
Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2811-12&p=1270204897733506
Постанова Кабінету міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми»
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1751-2001-%EF&p=1270204897733506
Відповідь Мінсоцполітики на інформаційний запит щодо допомоги одиноким матерям
http://www.i-law.kiev.ua/wp-content/uploads/2016/02/№4900_Мінсоцполітики.pdf
Tags: 2016, допомога на дітей, допомога одиноким матерям, допомога одиноким матерям 2013, одинокі матері, Щербатюк
Багато «чудес» є у нашій країні. Нікого вже не дивує той факт, що у законі може бути записано одне, але виконується зовсім інше. І ніхто за це відповідальності не несе. До вашої уваги черговий факт.
Вже багато років в Україні існує проблема, що матерям, які виховали дитину інваліда (у випадку якщо така інвалідність була засвідчена після 6 років) Пенсійний фонд відмовляє у праві на пенсію за віком після досягнення 50 років. Хоча таке право передбачено для них і ЗУ «Про пенсійне забезпечення» і ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» .
Пенсійний фонд при відмові у наданні пільгової пенсії кожен раз посилається на те, що оскільки немає лікарської довідки про те, що захворювання, котре призвело до інвалідності дитини, мало місце до досягнення нею шестирічного віку, то пенсію призначати підстав немає. Потрібно зазначити, що жодним законом надання такої довідки не передбачено і безпосередньо закони, які регулюють цю сферу не ставлять вищезазначений факт, як умову надання пільгової пенсії.
Ці обставини змушують найбільш сміливих звертатися до суду за захистом своїх прав, і потрібно відмітити, що ці люди здебільшого виграють такі справи. Навіть Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях доводить хибність позиції Пенсійного фонду. Але віз і надалі там. До Української Гельсінської спілки з прав людини продовжують звертатися люди із цією проблемою.
Дуже прикро, що більшість людей, які потрапили у таку ситуацію нікуди не звертаються, а можливо навіть і не знають, що їх права порушені, або навпаки вже зневірені, у тому, що можна щось зробити у цій ситуації.
Водночас держава в такий спосіб продовжує зменшувати дефіцит Пенсійного фонду, але чи вірним є цей шлях ?
Українською Гельсінською спілкою з прав людини направлено запит до Пенсійного фонду щодо надання роз’яснень своєї позиції, а отже ця історія напевно буде мати своє продовження.
На допомогу матерям, які потрапили у таку ситуацію і мають намір захищати свої права тут (http://i-law.kiev.ua/?p=176) викладаю правові положення, які можуть бути взяті за основу позову щодо захисту Ваших прав.
Tags: пенсія
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти «є» і «ж» статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії.
Відповідно до розділу XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п’ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.
Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07.04.2004 №183 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.04.2004 за №516/9115, передбачає, що залежно від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюють I, II, III групу інвалідності, а також причини інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; трудове каліцтво; професійне захворювання; поранення, контузія, травма, каліцтво і таке інше. При цьому зазначений нормативно-правовий акт не встановлює зв’язок причин інвалідності з терміном, коли такі причини були встановлені відповідним закладом.
Доводи Пенсійного фонду про те що вони керувалися листом-роз’ясненням від 18.01.2006 року № 237\02-01, де зазначено, що питання про призначення пенсії відповідно до вищезазначеної норми Закону розглядається лише тоді, коли надано висновок ВКК про те, що захворювання, котре призвело до інвалідності дитини, мало місце до досягнення нею шестирічного віку, і тому їх дії правомірні, не можуть бути підставами для відмови, оскільки норми закону не містять таких застережень.
Tags: пенсія
Проект Трудового кодексу встановлює багато новел щодо регулювання праці працівників, які задіяні у малому бізнесі. Зокрема, проектом запроваджується така особлива категорія підприємств, як «суб’єкти малого підприємництва» (до 20 осіб), на які поширюються особливі умови регулювання.
І потрібно зазначити, що умови, які виписані у проекті Трудового кодексу для цих працівників є набагато менш сприятливі ніж ті, які передбачені для інших працівників.
Так, передбачається, що на цих підприємствах працівник попереджатиметься про наступне звільнення не пізніш як за два тижні (ч.2 ст.303). Про зміну істотних умов трудового договору працівник повинен бути повідомлений не пізніш як за два тижні (ч.1 ст.303). Про зміну заробітної плати повідомляється за один місяць. У чинному законодавстві ці строки складають 2 місяці. Таким чином, фактично встановлюють дискримінаційні умови роботи працівників залежно від місця праці.
Деякі норми проекту Трудового кодексу надають власнику малого підприємства більше влади над трудовим колективом. Зокрема, ті що встановлюють, що роботодавець – суб’єкт малого підприємництва самостійно затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку” (ч.1 ст. 301). Сьогодні ж правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються трудовим колективом і профспілкою за поданням роботодавця (ч.1 ст. 142 КЗпП). Крім того, роботодавець — суб’єкт малого підприємництва матиме право самостійно встановлювати режим роботи, що передбачає зайнятість у загальні вихідні дні, дні державних і релігійних свят…” (ст.304). Це суперечить іншій нормі проекту — робота у вихідний день, день державного або релігійного свята оплачується у подвійному розмірі (ч.1 ст.233). Потрібно зазначити, що такі положення погіршують становище осіб, які працюють у суб’єктів малого бізнесу в порівняння з існуючим законодавчими положеннями.
Деякі положення вступають у суперечність із чинними законами. Згідно із нормами проекту, не встановлюється броня для прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту, та норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів (ч.1 ст.302). Зараз роботодавці повинні створювати пільгові місця для інвалідів на підприємствах, на яких працює як мінімум 8 чоловік. Стаття 19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» покладає на підприємця обов’язок створити хоча б одне робоче місце для інвалідів, якщо на підприємстві працює не менше 8 осіб.
«Особливі» умови регулювання загрожують ще одній категорії працівників, які потребують соціального захисту, – неповнолітнім. Проект Трудового кодексу передбачає, що звільнення неповнолітніх працівників суб’єкта малого підприємництва проводиться без отримання згоди служби у справах дітей” (ч. 4 ст. 303).
Потрібно зазначити, що обґрунтування вищезазначених нововведень полягає в тому, що у такому колективі більшу вагу матимуть договірні відносини між працівниками та керівництвом. Окрім того, підкреслюється, що зняття ряду соціальних зобов’язань спростить процедуру управління фірмою і стимулюватиме розвиток дрібного бізнесу. Однак видається, що у даному випадку принципи державної політики у сфері підприємництва невиправдано домінують над принципами захисту трудових прав працівників. Це домінування може призвести до звуження обсягу прав і знизить рівень захищеності цих працівників.
Тому навряд чи такі норми зможуть виконати ті цілі, які озвученні державою, а особливо в контексті того, що на сьогодні немає гарантій щодо добросовісності роботодавця.
Tags: проект трудового кодексу, Щербатюк
Частина 1 ( Квартирний облік: реєстрація, норми і зняття з обліку)
Хто має право на отримання житла з державного і громадського фондів
Відповідно до ст.31 Житлового кодексу України таким право наділені громадяни, які потребують поліпшення житлових умов. Водночас скористатися цим правом вони можуть лише після досягнення 18 років. І лише ті, що одружилися або влаштовувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, мають таке право з часу одруження або влаштування на роботу.
Неповнолітні (віком від п’ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників (ст.32 Житлового кодексу).
Кого і коли визнають особою, яка потребує поліпшення житлових умов
Такими визнають осіб, які:
1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначений виконавчими комітетами обласних, Київською та Севастопольською міською радою разом з радами профспілок. Потрібно зазначити, що на сьогодні функції таких органів виконують Рада міністрів АРК, обласні державні адміністрації, Київська і Севастопольська державні адміністрації.
2) проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;
3) хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї. Перелік зазначених захворювань затверджено у додатку 1 до Наказу МЗ УССР від 08.02.85 № 52;
4) проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;
5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;
6) які проживають у гуртожитках;
7) які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім’ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статі, старші за 9 років, крім подружжя (в тому числі якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати).
Тими, що потребують поліпшення житлових умов визнаються також громадяни, які проживають у комунальних чи невпорядкованих стосовно умов даного населеного пункту квартирах: особи, які належать до інвалідів війни; особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10); Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» усіх трьох ступенів; учасники бойових дій та учасники війни; працівники, які тривалий час сумлінно пропрацювали на одному підприємстві, в установі, організації.
Хто веде облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов
Це роблять виконавчі комітети органів місцевого самоврядування по місцю реєстрації громадянина.
Також облік можуть вести і по місцю праці, але у випадку якщо підприємство, установа, організація мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або приймають дольову участь в житловому будівництві. Водночас при бажанні такі особи можуть ставати на квартирний облік і по місцю проживання.
Де і як стати на облік
Громадян беруть на облік, як тих, хто потребує поліпшення житлових умов:
1) По місцю проживання – виконавчий комітет органу місцевого самоврядування при участі громадської комісії з житлових питань, яка створюється при такому виконавчому комітетові;
2) По місцю роботи – за загальним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу кооперативної або іншої громадської організації і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про встановлення на облік громадянина, як такого, що потребує покращення житлових умов затверджує виконавчий комітет місцевої ради.
Чи може пенсіонер, який вийшов на пенсію з певного підприємства, стати на облік на цьому підприємстві, як особа, яка потребує покращення житлових умов
Так, може. Відповідно до ст.37 Житлового кодексу особи, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв’язку з виходом на пенсію, ставлять на облік так само як і тих хто безпосередньо працює на підприємстві.
Підстави зняття з квартирного обліку
Відповідно до ст. 40 Житлового кодексу громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання жилого приміщення. Разом з тим, є підстави, коли це може відбутися раніше:
1) Відбулося поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;
2) Громадянин виїхав на постійне місце проживання до іншого населеного пункту;
3) Були припинені трудові відносини з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством;
4) громадянина засудили до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання;
5) у разі подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Що відбувається з чергою померлого громадянина, який знаходився на обліку
У такому випадку право подальшого перебування на обліку зберігається за членами його сім’ї. Таке ж право зберігається за членами Сіма громадянина, який знаходиться на обліку, який знаходився на обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради і був знятий з обліку на підставах вказаних у п. 2 і п.4 попереднього питання про підстави зняття з квартирного обліку.
Чи можуть отримати житло від держави особи, які не перебувають на обліку, як ті, що потребують покращення житлових умов
Відповідно до ст. 42 Житлового кодексу жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Водночас є певні виключення. До таких відносять ситуації коли:
1) особа мають право на позачергове забезпечення житлом відповідно до ст.46 Житлового кодексу;
2) в квартирі, в якій проживають два або більше наймачів, звільнилось неізольоване житлове приміщення (воно надається наймачу сусіднього приміщення);
3) ізольоване житлове приміщення, звільняється у квартирі, в якій проживають два або більше наймачів, за проханням наймача, який проживає в цій квартирі і потребує покращення житлових умов, надається йому. При відсутності такого наймача приміщення дають іншому наймачу, який проживає в тій же квартирі;
4) наймач, який займає житлову площу, яка є більшою встановлених норм, з погодженням членів сім’ї вимагає від виконавчого комітету або від підприємства (в залежності від належності житлового будинку) надати йому у встановленому порядку житлове приміщення меншого розміру замість того, яке він займає зараз.
5) Наймачу і членам його родини з їх згоди і з згоди наймодавця надано в постійне користування інше житлове приміщення замість надання житлового приміщення на час проведення капітального ремонту житлового будинку;
6) Житлове приміщення, яке займають наймач і члени його сім’ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережено або суттєво збільшиться, і у наймача виникне надлишок житлової площі. В цьому випадку їм має бути надано інше житлове приміщення до початку капітального ремонту. Сюди ж потрапляють випадки, коли в результаті капітального ремонту житлове приміщення суттєво зменшиться. І за вимогою наймача йому і членам його родини має бути надано інше житло до початку капітального ремонту;
7) Громадян виселяють з житлового будинку державного і громадського житлового фонду з наданням іншого житлового приміщення у зв’язку із тим, що будинок, в якому знаходиться житлове приміщення підлягає зносу; будинку (житловому приміщенню загрожує обвал або він підлягає переобладнанню в нежитловий;
8) Офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби Збройних Сил СРСР і прирівняних до них осіб, звільнених з дійсної військової служби у відставку або в запас, а також осіб, які проживають разом з ними, виселяють з займаних ними жилих приміщень у військових містечках з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. Це стосується виселення з військових містечок осіб, які втратили зв’язок з Збройними Силами;
9) З наданням іншого житлового приміщення виселяють:
— робітників і службовців (разом з проживаючими з ними особами), що припинили трудові відносини з підприємствами, установами, організаціями найважливіших галузей народного господарства, які надали жиле приміщення, у зв’язку із звільненням за власним бажанням без поважних причин, або за порушення трудової дисципліни, або за вчинення злочину.
— громадян, які одержали жилі приміщення в будинках колгоспів, якщо вони виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням;
— громадян, позбавлених батьківських прав, якщо вони проживають спільно з дітьми, відносно яких позбавлені батьківських прав.
Які є норми житлової площі
Існуюча норма житлової площі в Україні складає 13,65 кв.м. на одну особу (ст. 47 Житловий кодекс).
Відповідно до ст.48 Житлового кодексу житлове приміщення може бути надано із перевищенням норми жилої площі, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру) або призначене для осіб різної статі.
Також у Житловому кодексі (ст. 49) передбачені випадки надання житла понад норму для окремих категорій громадян. Надання додаткового житла відбувається у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. При цьому Житловий кодекс визначає, що громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.
Нормативно-правові документи, які можуть бути корисними щодо квартирного обліку:
Житловий кодекс
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=5464-10&p=1295457165435519
Постанова Ради міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 р. N 470
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=470-84-%EF&p=1295457165435519
(Порядок надання житла з державного і громадського фонду буде предметом наступної частини цієї публікації.)
Потрібно зазначити, що до Проекту Трудового кодексу перекочувало досить багато правових норм із нині діючого Кодексу законів про працю щодо системи пільг і додаткових прав для працюючих жінок.
Зокрема, вагітним жінкам та жінкам з дітьми зберегли гарантії з працевлаштування, гарантії збереження працевлаштування за скорочення і звільнення, додаткові відпустки, можливість працювати неповний день або перевестися на більш легку роботу.
Водночас Проект Трудового Кодексу містить досить багато положень , які погіршують становище працюючих жінок.
Порядок звільнення
Одним із недоліків проекту кодексу є формулювання ч. 2 ст. 118. У поточній редакції вона, з одного боку, забороняє звільняти одиноких матерів з дітьми до 15 років, за винятком випадків ліквідації роботодавця, а з іншого, збільшує перелік підстав для звільнення одиноких матерів — на все, що перераховані в ст. 104 проекту Трудового кодексу (невиконання або неналежне виконання працівником своїх обов’язків). При такому тлумаченні втрачається сенс загальної заборони на звільнення одиноких матерів, який закріплений на початку статті і є копіюванням положень чинного Кодексу законів про працю. З тексту проекту незрозуміло, чи є таке формулювання цілеспрямованою дією або помилкою, але однозначно можна говорити про те, що подібна норма погіршує становище працюючих матерів-одиначок.
Крім того, чинний Кодекс законів про працю хоча і передбачає звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років і одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років у випадку повної ліквідації підприємства але водночас визначає, що таке звільнення допускається з умовою обов’язкового працевлаштування такої особи. У проекті Трудового кодексу така умова відсутня. Так само, як відсутня умова обов’язкового працевлаштування у випадку звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Також у проекті не передбачено заборони звільнення жінок, які здійснюють догляд за дитиною до 6 років у випадку, якщо згідно із медичним висновком така дитина потребує домашнього догляду. Хоча продовження відпустки по догляду у зв’язку із цим проектом Кодексу передбачено. А отже такі особи можуть бути звільнені відразу після досягнення дитиною 3 річного віку.
Прийняття на роботу
Щодо гарантій при прийнятті на роботу, то положення проекту щодо працюючих жінок також не викликають оптимізму. Хоча у проекті і встановлено заборону відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за наявністю дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. Водночас відсутнє положення, яке є в чинному Кодексі законів про працю, яке визначає, що при відмові у прийнятті на роботу власник зобов’язаний повідомляти таким особам причини відмови у письмовій формі. Також відсутнє положення, яке прямо передбачає можливість оскаржити таку відмову у судовому порядку.
Умови праці
Щодо умов праці працюючих жінок, то чинне законодавство передбачає значно вищі стандарти ніж ті, які передбачені у проекті Трудового кодексу. Зокрема це стосується праці жінок у нічний час. Проектом передбачається обмеження залучення до роботи у нічний час лише щодо жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, а нині діючий Кодекс законів про працю передбачає обмеження щодо залучення у нічний час всіх працюючих жінок і передбачає що тільки в окремих галузях можливе таке залучення і навіть тоді дозволяється таке робити як тимчасовий захід.
Важливо сказати, що навіть заборона залучення жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда у нічний час в проекті Трудового кодексу викладена таким чином, що за заявою такої особи її можуть залучити до такої роботи.
Крім того, стаття 176 нині діючого Кодексу законів про працю передбачає, що не допускається залучення до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років. У проекті ж Трудового кодексу за письмовою згодою залучення вагітних жінок і осіб які мають дітей до 3 років до всіх цих робіт (існує лише абсолютна заборона відрядження вагітних жінок) є цілком можливим.
Також у проекті Трудового кодексу немає нині чинних положень Кодексу законів про працю щодо можливості отримання вагітними жінкам і жінками, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах. А також відсутній обов’язок підприємств подавати таким особам матеріальну допомогу.
Як висновок необхідно констатувати, що положення проекту Трудового кодексу щодо працюючих жінок є кроком назад у законотворчості в порівнянні з існуючим регулюванням, і вони можуть розцінюватися як ущемлення чи обмеження прав працівників.
Tags: Щербатюк