Мінімальний розмір допомоги по безробіттю у 2011 році

Положеннями ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

На реалізацію конституційних норм з 1 січня 2004 року діє Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади, і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Положеннями статті 42 частини четвертої цього Закону, якою регулюється порядок перерахунку пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, прожиткового мінімуму та страхового стажу, зі змінами, внесеними Законом України №107-VI від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які в редакції даного Закону почали діяти з 01.01.08 року, передбачалось що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. У разі якщо коефіцієнт заробітної плати (доходу) із урахуванням заробітної плати після призначення (попереднього перерахунку) пенсії не зменшується, за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону. Тобто за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 35 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким вносились зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зокрема в частині визначення показника заробітної плати та порядку проведення перерахунку.

У зв’язку з цим спільним листом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.09 р №20/0/18-09/039 (№4096/025-01) були приведені роз’яснення. Відповідно до вищезазначеного листа перерахунки пенсії особам у 2009 році у порядку ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» проводяться з використанням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» враховується для перерахунку пенсії за 2007 рік (1197,91 грн).

Дані рекомендації в більшості покладені в основу і застосовані територіальними управліннями Пенсійного фонду України при проведенні перерахунку пенсії працюючим пенсіонерам, зокрема і у 2009, і у 2010 році.

Втім, відповідно до положень, закріплених у ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з моменту визнання зазначеним рішенням Конституційного Суду України норми про внесення змін до закону неконституційною, тобто з 22 травня 2008 року, вона втрачає чинність і тим самим відновлюється дія статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в попередній в редакції, що діяла до внесення змін, відповідно до якої встановлено, що у   разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

Надалі з початку 2009 року і на цей час норма ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» будь-яким нормативно-правовим актом вищої сили не є скасованою або зупиненою, є чинною і діє на протязі часу по всій території України по колу осіб.

Абзацом першим підпункту 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ України №355 від 14.04.2009 р як підзаконним актом, яка доповнює і розробляє подальший порядок у тому числі проведення перерахунку пенсій пенсіонерам у 2009 році та надалі, також визначено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону №1058-IV, тобто за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Частина 5 ст. 4 Цивільного кодексу України визначає, що інші органи влади України можуть видавати  нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя передбачено, що якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає, або суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Також слід зауважити, що Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституції України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно, є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скаксування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового атку, якщо інше не передбачено самим цим актом , автоматично скасовується однопредметний акт, якій діяв у часі раніше». Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріорітету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент протікання правовідносин.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами при вирішенні цієї проблеми  підлягає застосуванню Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, а саме нормативні положення статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що діяли в редакції до скасування змін, внесених за Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, та були і лишаються діючими на момент проведення перерахунку пенсії позивачу. Із змісту яких витікає, що для перерахунку пенсії застосовується показник середньої заробітної плати за рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії. Також якщо при проведенні перерахунку пенсії береться заробітна плата відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 цього Закону, то відповідно має застосовуватись і той показник середньої заробітної плати, який береться при призначенні пенсії із заробітку відповідно до цієї ж частини першої статті 40 Закону, тобто за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

А отже потрібно зазначити, що відповідно до змісту цієї норми частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» поверненню підлягають не тільки суми пенсії, яке були призначені але не виплачені, а й ті суми, які мали бути призначені пенсіонерові.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсії працюючому пенсіонерові територіальне управління Пенсійного фонду України має керуватись цією діючою нормою спеціального Закону №1058-IV, а не спільним листом Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України від 11.03.09 року, який не є вищим законодавчим чи підзаконним актом, а є відомчим листом, викладені положення якого містить в собі лише рекомендаційний характер і можуть бути використані як рекомендація.

P.S. Враховуючи наявність  Інформаційного Листа №1049/11/13-11 Вищого адміністративного суду України щодо справ по перерухунку пенсій пропоную ознайомитись із цією статтею:  http://i-law.kiev.ua/?p=399

Досить дивно складається ситуація із призначенням пенсії за вислугою років людям, які працювали у позашкільній освіті, зокрема у школах мистецтв, і яким не рідко (що засвідчує кількість звернень з цього питання до Української Гельсінської спілки з прав людини) Пенсійний фонд відмовляє у зарахуванні стажу їх роботи у цих закладах до спеціального стажу.

У зв’язку із цим корисно нагадати основні положення національного законодавства щодо цього питання.

Так відповідно до  ст.   55   Закону   України   «Про   пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу  років  мають  працівники  освіти  при наявності спеціального стажу роботи від 25  до 30 років  за  переліком,  що  затверджується  у  порядку,  який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно із  положеннями ст. 21 Закону України «Про позашкільну  освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних  закладів  мають  право  на  пенсію  за  вислугу років за наявності  педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Важливо також сказати, що Постановою Кабінету Міністрів України N 963 від  14.06.2000  «Про  затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада викладача школи  мистецтв включена до переліку посад педагогічних працівників.

І на кінець необхідно зазначити, що у Постанові Кабінету  Міністрів  України  від  04.11.93  N 909, якою затверджено перелік закладів і установ освіти,  охорони здоров’я та соціального захисту і  посад, робота  на  яких  дає  право  на пенсію за вислугу років, спірна посада у школі мистецтв насправді не передбачена.

І саме на це положення дуже часто посилаються працівники Пенсійного фонду у своїх відмовах. Однак тут потрібно знати, що дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.96 N 397/21 дію  вище  зазначеної  постанови  поширено  в  тому  числі  і   на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови. А отже такі особи мають право на зарахування такого стажу як спеціального.

Потрібно зазначити, що особам, яким відмовлено у праві на зарахування до спеціального стажу років, які вони працювали у школах мистецтв, є сенс захищати свої права у судовому порядку, базуючись на вищевикладених положенням національного законодавства. Більше того складалась позитивна судова практика щодо такої категорії справ, а отже є непогані шанси на успіх у захисті своїх прав.

Зміна демографічної ситуації в країні основна причина, яку називає Міністерство освіти для зменшення на 42 %  державного замовлення при вступі до вищих навчальних закладів на 2011 рік.

Але наводячи дані про зменшення на 42 % кількості випускників середніх шкіл Міністерство не враховує те, що зменшення державного замовлення на такий же процент в першу чергу торкнеться найменш захищених верств населення. А отже, саме тих молодих людей, які найбільше потребують підтримки держави при отриманні освіти.

У цьому контексті, можна згадати, що тільки у грудні директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти Я.Болюбаш на прес-конференції заявляв про неприйнятність зменшення державного замовлення на тих же 42 %. Він також відзначив, що 20-25 %  зменшення є тою максимальною межею, що дозволить провести реформування з огляду на демографічну ситуацію.

Крім того, ніби то заявлялось, що міністерством вже прийнято рішення про саме таке зменшення державного замовлення ( http://www.osvita.org.ua/news/54884.html ). І як приклад послідовності бачимо рішення міністерства про скорочення державного замовлення на 42 %. Фактично цей державний орган підписався під тим, що роблячи цей крок він робить все для того, щоб максимально утруднити доступ до освіти найменш захищених верств населення.

Також, напевно «кроком назустріч» студентам, які навчаються на державному замовленні є рішення Міністерства освіти встановити певні квоти, відповідно до яких після закінчення бакалаврської програми лише 90% випускників можуть продовжити навчання, 10% апріорі вважається, що вони не здатні здобути повну вищу освіту.

В рішенні Міністерства також йдеться про те, що 60 % студентів повинні йти на навчання на фахівців, а 30% — на магістрів. І тут  потрібно зазначити, що по Болонській декларації, яку свого часу підписав міністр освіти України, у нас не повинні були готуватися фахівці, і ми повинні були б перейти на європейську систему: бакалавр, магістр, доктор. Виходить так, що нинішній міністр не дуже прагне переходити на європейську систему.

Як висновок, можна сказати про те, що Міністерство освіти досить дивно бачить свою роль у забезпеченні конституційного право громадян на безоплатне здобуття вищої освіти. Або є якісь інші приховані для нас цілі. Так, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» В’ячеслав Брюховецький відзначив, що це рішення міністерства є спробою комерціалізувати освіту. І напевно мав певні підстави зробити такий висновок.

Дивлячись на попередні дії нинішнього Міністра освіти  щодо встановлення плати за виготовлення дипломів для студентів (http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1281428833), введення  переліку платних послуг (http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1283335258), нівелювання значення і ролі незалежного оцінювання (http://www.pravda.com.ua/columns/2011/01/11/5773235/), а також теперішнього скорочення державного замовлення не тривіальним постає питання « що буде наступним ?».